Як зимують білки, де ховають запаси горіхів і чи знаходять їх узимку

Білка (вивірка звичайна, Sciurus vulgaris) у сплячку не впадає: усю зиму вона активна вдень, ночує в гайні чи дуплі, а в люті морози може кілька днів не виходити з гнізда. Восени кожна ховає горіхи, жолуді й шишки по багатьох схованках — у землю, щілини кори й дупла — і взимку знаходить значну частину з них.

Чи сплять білки взимку

Вивірка звичайна важить 235–480 г і живе на деревах. Сплячки в неї немає. У сильні морози вона може по кілька днів не виходити з гнізда, але загалом активна вдень: починає зі сходом сонця й продовжує після заходу. На відміну від білки, їжак пересипає зиму.

Восени білка линяє: із серпня по листопад тонке літнє хутро змінюється товстим, темнішим зимовим. Китиці на вухах помітно більшають — до 2,5–3,5 см. Зимове хутро буває від темно-рудого до коричневого, сірого чи майже чорного; хвіст густий. Улітку китиці малі або їх немає. Слово «білка» виводять від давньої традиції називати коштовне хутро «білим».

У холод білки збираються по кілька в одному гнізді, щоб зігріватися. Це буває взимку й навесні.

Де білка ночує взимку

Найчастіше — у гайні: кулястому гнізді з гілочок у розвилці гілок. Діаметр такого гнізда — 25–30 см, розташоване воно зазвичай біля стовбура й не нижче ніж 6 м від землі.

Другий варіант — дупла, зокрема дятлові. Одна білка часто має кілька гнізд і ночує то в одному, то в іншому.

Де білки ховають запаси

Раціон білки переважно рослинний: насіння, жолуді, горіхи, шишки хвойних, гриби, ягоди й плоди, лишайники, молоді пагони, сік дерев; іноді тваринна здобич. Надлишок їжі білка ховає в схованки — закопує в землю або кладе в щілини й дупла дерев. Найчастіше робить запаси восени. Ховає здебільшого тверді корми, що не псуються. Гриби іноді запасає на деревах. Розкидані схованки частіше трапляються в листяних лісах, ніж у хвойних.

Чи знаходять білки свої схованки

Знаходять — але не всі. Руда вивірка пам’ятає, де зробила схованку, краще, ніж навмання, але її просторова пам’ять значно менш точна й тривала, ніж у сірої білки.

Дослідження сірих білок показали, як саме вони це роблять: на допомогу приходять просторова пам’ять (місце й орієнтири довкола), нюх, особливо під снігом, і зір. Білки підглядають одна за одною й крадуть чужі запаси, а щоб обдурити злодіїв, іноді лише вдають, що закопують.

В одному міському дослідженні сірі білки знаходили близько 85 % своїх схованок. Дослід 2023 року показав, що руді білки в міському парку швидко знаходили більшість схованих горіхів навіть за конкуренції. Там, де руда й сіра білки живуть поруч, сіра, що в листяних лісах тримається щільніше, краде запаси рудої.

А те, що лишається в землі, допомагає лісу: білка сприяє поширенню насіння рослин.

Чому зима для білок небезпечна

Виживання залежить від того, скільки насіння дерев є восени й узимку. У середньому 75–85 % молодих білок гинуть у першу зиму, а далі смертність — близько 50 % щозими. Ті, хто пережив першу зиму, живуть у середньому 3 роки.

В Україні білка живе переважно в лісовій зоні — на Поліссі й у Лісостепу, а завдяки розселенню — і в парках та приміських лісах багатьох районів, зокрема в степовій зоні. Чисельність коливається залежно від погоди й урожаю основного корму — насіння хвойних і бука.

Підвидів в Україні чотири. Вивірка українська живе на схід від Дніпра, вивірка Кесслера — на захід від Дніпра, вивірка карпатська, телеутка — акліматизована в Криму й Подінців’ї. Найчисленніша — карпатська: у роки масового розмноження до 114 особин на 1000 га лісу.

Спарювання буває наприкінці зими (лютий — березень) і влітку (червень — липень). Весняні приплоди з’являються з лютого по квітень, літні — з травня по серпень. Інший мешканець лісу, лисиця, переживає зиму зовсім інакше.

Українська народна казка «Дві вивірки» розповідає про ледачу й дбайливу вивірок, які зрештою потоваришували й разом запасали харчі на зиму.