Де живе колібрі в природі і чим харчується та кого з ним плутають в Україні

Колібрі живуть лише в Америці — від Аляски й Лабрадору до Вогняної Землі; найбільше видів мешкає в тропічних лісах і горах Колумбії, Еквадору та Перу. Близько 90 % їхнього раціону становить квітковий нектар, а білок вони отримують із дрібних мушок, ос і павуків. В Україні колібрі в природі немає: маленька «пташка» над клумбою — найімовірніше, денний метелик язикан.

Де живуть колібрі: від Аляски до Вогняної Землі

Колібрієві (Trochilidae) живуть тільки в Новому Світі: у Північній, Центральній і Південній Америці та на Карибських островах. Більшість видів трапляється в тропіках і субтропіках, а в помірних широтах — лише кілька.

Анди — головний осередок різноманіття колібрі. Там живе близько 140 видів, тобто приблизно 40 % усієї родини, хоча гори займають лише 7 % площі континенту. Більш як половина видів колібрі — гірські. Найбільше їх на схилах заввишки 1800–2500 м, де протягом року тримається 12–16 °C.

Деякі колібрі піднімаються до 5200 м над рівнем моря. Колібрі-плямохвости (Oreotrochilus) мешкають в Андах від Еквадору до Чилі, зокрема біля льодовиків на висоті понад 4000 м. Від нічних морозів вони ховаються в печерах.

Колібрі живуть і в пустелях та напівпустелях, у мангрових лісах Коста-Рики, на островах Карибського моря й архіпелазі Хуан-Фернандес біля Чилі. Ареал деяких видів обмежений однією долиною чи гірським схилом. Найбільше видів зафіксовано в Колумбії — 168, Еквадорі — 135, Перу — 127, Бразилії — 85 і США — 31.

Вогнистого колібрі-крихітку (Selasphorus rufus) зафіксували навіть на Чукотці — це єдиний відомий випадок появи колібрі поза Америкою. Найдавніші відомі скам’янілості колібрі, віком 34–28 мільйонів років, знайшли біля Гайдельберга в Німеччині.

Скільки видів колібрі і хто з них найменший

За різними підрахунками, відомо понад 360 видів колібрі; Міжнародний союз охорони природи у 2022 році оцінював їхню кількість у 371. Серед родин птахів колібрієві посідають третє місце за кількістю видів після тиранових і саякових. Більшість колібрі завдовжки 6–13 см і важать 3–7 г.

Бджолиний колібрі, або колібрі-бджола кубинський (Mellisuga helenae), — найменший птах світу. Він живе лише на Кубі та острові Хувентуд, найчастіше на болоті Сапата й на сході Куби. Самиця важить 2,6 г і має 6,1 см завдовжки, самець — 1,95 г і 5,5 см; у самця близько 1,2 см припадає на дзьоб і 1,5 см — на хвіст.

Самиця сама будує чашоподібне гніздо з павутиння, кори й лишайника. Гніздо близько 2,5 см у діаметрі вона розміщує на висоті 3–5 м, відкладає два яйця завбільшки з кавове зерно й висиджує їх 21 день. Пташенят годує ще 18 днів, а гніздо використовує лише раз.

За день бджолиний колібрі може відвідати 1500 квіток і розігнатися до 40–48 км/год. У природі він живе до семи років, у неволі — до десяти. МСОП відносить його до видів, близьких до загрозливого стану: ліси, де він мешкає, вирубують.

Найбільший представник родини, велетенський колібрі (Patagona gigas) з Анд, навпаки виростає до 23 см і важить 17–31 г. Назва «колібрі» прийшла через іспанську чи французьку з мови карибів, де означала «сяюча поверхня». Оперення блищить не через барвник: його колір змінюється залежно від кута погляду через будову пір’я.

Чим харчуються колібрі: нектар і комахи

Близько 90 % раціону колібрі становить нектар, решту — дрібні членистоногі й пилок. Іноді білкова їжа може складати третину раціону. Сліди комах знаходили у 95 % птахів зі 140 досліджених видів.

Колібрі обирають яскраві червоні, жовті чи фіолетові квіти з довгою трубкою та рясним нектаром. Часто такі квіти не мають запаху й зручного місця для посадки, тому комахам пити з них складно. Багато рослин Америки запилюють лише колібрі.

Язик птаха майже такий завдовжки, як дзьоб, а його кінчик розщеплений на жолобки. Колись вважали, що нектар підіймається ними, як по капіляру, але швидкісна зйомка показала інше: у квітці жолобки розкриваються, а потім стискаються й качають нектар, як насос. Колібрі злизує його 3–13 разів за секунду, а довжина дзьоба в різних видів становить від 5 до 100 мм.

Попри швидкий політ, 70–80 % часу колібрі сидять на гілках. Їдять вони приблизно кожні чотири хвилини — стільки нектар проходить до кишечника. Цукор із нектару стає паливом для польоту за 30–45 хвилин.

За кілька годин колібрі випиває стільки нектару, скільки важить сам, і за день має обійти одну-дві тисячі квіток. Разом із нектаром він може отримати води обсягом до 160 % власної маси, а надлишок виводить нирками, зберігаючи солі.

Комах і павуків колібрі здебільшого ловлять на льоту, іноді знімають із листя чи павутиння. Найчастіша здобич — двокрилі й оси; у шлунках також знаходили павуків, мурах і дрібних жуків. Ранньої весни рубіновогорлі колібрі п’ють солодкий сік із дірок у корі, які роблять дятли-смоктуни, і поїдають комах, що там прилипли. Після кладки самиці вогнистого колібрі-крихітки їли багатий на мінерали ґрунт, щоб поповнити кальцій.

Навіщо колібрі стільки енергії: серце, крила й нічне заціпеніння

У колібрі найшвидший обмін речовин серед хребетних. У польоті кожен грам їхніх м’язів споживає приблизно вдесятеро більше кисню, ніж у найкращих спортсменів. Якби людина витрачала стільки ж енергії, їй знадобилося б 150 тисяч кілокалорій на добу — удесятеро більше, ніж марафонцю під час забігу.

Серце займає близько половини порожнини тіла й становить 2,5 % маси птаха; для порівняння, у горобця — 1,3 %. У спокої серце б’ється 500–600 разів на хвилину, а в польоті — понад тисячу. Температура тіла вдень сягає 40–43 °C.

Звичайні види змахують крилами до 80 разів на секунду, а велетенський колібрі — 12 разів. Рекорд у зависанні належить колібрі-іскринкам (Chaetocercus): 99,1 змаху за секунду. Колібрі вміють зависати в повітрі й летіти хвостом уперед, описуючи кінчиками крил пласку вісімку.

Уночі колібрі можуть впадати в торпор — стан, схожий на сплячку. Обмін речовин сповільнюється до 1/15 від звичайного, температура тіла падає до 18–20 °C, іноді до 10–12 °C, а пульс — до 50–180 ударів на хвилину. Колібрі Metallura phoebe на висоті 3800 м в Андах охолов до 3,3 °C — це найнижча відома температура для птаха й ссавця, який не впадає в сплячку.

Торпор триває від 2 до 13 годин, іноді 15–20. За ніч птах втрачає близько 6–10 % маси, а вранці зігрівається за 20–30 хвилин, підвищуючи температуру на 1–1,5 °C щохвилини. Пташенята, яким менше тижня, впадати в торпор не вміють. Заціпенілого птаха може схопити хижак, бо він ні на що не реагує.

Відомі північноамериканські колібрі зазвичай живуть 3–5 років. Рекорд у природі — щонайменше 12 років: дорослу самицю широкохвостого колібрі-крихітки закільцювали, а потім знову спіймали через 11 років.

Як вогнистий колібрі-крихітка долає тисячі кілометрів

Вогнистий колібрі-крихітка важить 2–5 г і має 7–9 см завдовжки. Він гніздиться на півдні Аляски, на Юконі, у Британській Колумбії та далі на південь до Каліфорнії — північніше за всіх інших колібрі. Іноді птахи перетинають Північне полярне коло. Зимують вони в лісах мексиканського штату Герреро та на узбережжі Мексиканської затоки.

Від найближчих місць гніздування до зимівлі колібрі пролітають понад 3200 км, а шлях від Аляски до Мексики становить близько 6275 км в один бік. Це приблизно 78,5 мільйона довжин тіла птаха. Для порівняння з нашими перелітними птахами — як далеко летять лелеки.

Навесні вогнисті колібрі рухаються на північ уздовж Тихоокеанського узбережжя, підлаштовуючись під перше цвітіння. Через Скелясті гори й сусідні низини вони проходять із травня по вересень, коли цвітуть дикі квіти.

Рубіновогорлий колібрі (Archilochus colubris) перелітає Мексиканську затоку — близько 800 км — без посадки. Перед перельотом він накопичує жир, через що його вага може подвоїтися.

У 2018 році вогнистого колібрі-крихітку перевели зі статусу «найменша загроза» до категорії «близький до загрозливого стану». Узимку він залежить від комах, яких меншає через пестициди, а в місцях гніздування квіти через потепління почали розпускатися на два тижні раніше, ніж прилітають птахи. Станом на 2026 рік два карибські види колібрі-смарагдів вимерли, 21 вид має статус зникаючого або на межі зникнення, а чисельність близько 255 видів падає.

Кого в Україні плутають із колібрі

Колібрі в Україні в природі не живуть. Маленький птахоподібний силует над квітами — зазвичай язикан звичайний (Macroglossum stellatarum), метелик із родини бражникових. Англійською його називають hummingbird hawk-moth — «бражник-колібрі».

Схожість язикана з колібрі — приклад конвергентної еволюції. Метелик зависає перед квіткою, швидко махає крилами з тихим гудінням і п’є нектар довгим хоботком завдовжки 25–28 мм; у спокої хоботок скручений. Черевце закінчується пензликом волосків, схожим на пташиний хвіст. Язикан літає вдень, у яскраве сонце, а також на світанку, у сутінках і навіть під дощем; його швидкість сягає 80 км/год.

В Україні язикан трапляється в містах, парках і садах. Перше покоління прилітає з півдня від початку травня до середини липня, друге відлітає на південь із кінця серпня до кінця жовтня. Частина метеликів зимує дорослими в щілинах скель, дерев і будівель та може вилітати по нектар у теплі зимові дні. Окремо — про те, скільки живе метелик і як поводитися з тим, що прокинувся взимку в хаті.

Язикан прилітає до будлеї, жимолості, бузку, вербени, флоксів, тютюну, жасмину, первоцвітів і фіалок — квітів із довгою вузькою трубкою. Він може щодня повертатися до тієї самої клумби приблизно в той самий час. У язикана є родич — бражник-джмелевидка з прозорими крилами, якого через пухнасте тільце приймають уже не за пташку, а за джмеля.

Відрізнити язикана від колібрі допоможуть такі ознаки:

• на голові є пара вусиків, яких у птахів немає;
• у метелика шість лапок, а не дві;
• тіло вкрите лусочками й волосками, а не пір’ям;
• передні крила сіро-коричневі з чорними хвилястими лініями, задні — яскраво-помаранчеві з темною облямівкою;
• розмах крил становить лише 4–5 см.

Самиця язикана відкладає до 200 світло-зелених яєць завбільшки 1 мм, по одному на кожну рослину. Гусениці живуть на підмаренниках і зірочниках.

Найменший птах України — золотомушка жовточуба (Regulus regulus): вона важить 5–7 г і має близько 9 см завдовжки. Її теж іноді називають «українським колібрі». Вона гніздиться на Поліссі, у Карпатах і Кримських горах, а взимку трапляється по всій країні та живиться дрібними комахами й іншими безхребетними.