Де живе фламінго в природі і чим харчується: озера Африки, Анди та Одещина
Зміст
Фламінго живуть на мілких солоних і лужних озерах, у морських лагунах та лиманах Африки, півдня Європи, Азії, Карибів і Південної Америки. В Андах вони трапляються майже на п’ятикілометровій висоті. Птахи проціджують дзьобом із води рачків артемій, водорості й личинок комах. Від 2021 року рожеві фламінго щороку прилітають на Тузлівські лимани на Одещині. У 2023-му вони вивели там пташенят.
Скільки є видів фламінго?
Сучасна родина фламінгових (Phoenicopteridae) — єдина в ряді фламінгоподібних. До неї належать шість видів: чотири живуть в Америках, зокрема на Карибах, а два — в Африці, Європі та Азії.
| Вид | Де живе | Зріст і вага | Чисельність і статус МСОП |
|---|---|---|---|
| Фламінго рожевий, або великий (Phoenicopterus roseus) | Північна Африка, Африка на південь від Сахари, Індія, Пакистан, Шрі-Ланка, Близький Схід, Перська затока й південь Європи | 120–145 см; 2,1–4,1 кг | 550–680 тисяч; чисельність зростає, найменша загроза |
| Фламінго малий (Phoeniconaias minor) | Африка на південь від Сахари й захід Індії | 80–90 см; 1,2–2,7 кг | 2,22–3,24 мільйона; чисельність падає, близький до загрозливого стану |
| Фламінго червоний, або карибський (Phoenicopterus ruber) | Кариби, північ Юкатану, Галапагоси, узбережжя Колумбії, Венесуели й півночі Бразилії | Такий самий великий, як рожевий фламінго | 150–205 тисяч; чисельність зростає, найменша загроза |
| Фламінго чилійський (Phoenicopterus chilensis) | Південна Америка: від Еквадору й Перу до Чилі та Аргентини, на схід до Бразилії | 110–130 см | Близько 300 тисяч; чисельність падає, близький до загрозливого стану |
| Фламінго андійський (Phoenicoparrus andinus) | Високогірні солоні озера Анд від півдня Перу до північного заходу Аргентини й півночі Чилі | 1–1,4 м; 1,5–4,9 кг | Щонайбільше 38 тисяч; чисельність падає, вразливий вид |
| Фламінго жовтодзьобий, або фламінго Джеймса (Phoenicoparrus jamesi) | Високогірні плато Перу, Чилі, Болівії та північного заходу Аргентини | 90–92 см; близько 2 кг | 95–110 тисяч; чисельність стабільна, близький до загрозливого стану |
Малий фламінго — найчисленніший вид, андійський — найрідкісніший. Жовтодзьобого фламінго вважали вимерлим, доки 1956 року не знайшли його гніздування на озері Колорада в Болівії.
Назва фламінго походить від португальського чи іспанського flamengo — «кольору полум’я». В українській мові птаха також називали дивобусем, краснобусем, багрокрильцем і поломінником. Порівняно з розмірами тіла фламінго — найдовгоногіші й найдовгошиїші птахи світу. У шиї в нього 19 хребців. Частина ноги, схожа на зігнуте назад коліно, насправді є щиколоткою, а справжнє коліно сховане високо під пір’ям.
Де живе фламінго?
Фламінго селяться на мілких лагунах, солоних і лужних озерах, морських мілинах та островах. Їх можна зустріти як на рівнинах, так і високо в горах. У солоних і лужних водоймах багато дрібної їжі, а чимало хижаків не витримують таких умов.
Озеро Натрон у Танзанії — крайній приклад: його лужність перевищує pH 12, а вода нагрівається до 60 °C. Їдка вода захищає гнізда на острівцях від хижаків. На Натроні народжуються 75 % малих фламінго світу. Це їхнє єдине постійне місце гніздування у Східній Африці. Інші місця гніздування цього виду — западини Етоша й Макгадікгаді, гребля Камферс на півдні Африки та солончаки на північному заході Індії.
Лагуна-Колорада в Болівії лежить приблизно на висоті 4278 м. Вода в ній червона через мікроводорість дуналіелу й осад. Тут гніздяться андійський, чилійський і жовтодзьобий фламінго. Андійський вид живе на висотах від 2500 до 4950 м, найчастіше — на 3500–4500 м, а взимку спускається нижче.
Найпівнічніша колонія рожевих фламінго розташована на озері Тенгіз у Коргалжинському заповіднику в центральному Казахстані, приблизно на 50° північної широти. Там гніздяться кілька тисяч пар. У Європі рожеві фламінго живуть, зокрема, в Іспанії, Італії та Франції. Найвідоміше їхнє місце в цьому регіоні — Камарг. На заході Німеччини, біля кордону з Нідерландами, є невелика здичавіла група рожевих і чилійських фламінго, що походять від птахів, які втекли із зоопарків.
У Флориді червоні фламінго жили до кінця XIX століття, але близько 1900 року їх майже винищили полюванням. Дослідження 2018 року підтвердило, що нинішні птахи там дикі; частина з них живе у штаті цілий рік. У 2023 році ураган Ідалія заніс зграї, ймовірно з Юкатану, аж до Огайо, Пенсильванії та Вісконсину.
Північні популяції рожевого фламінго перелітні, південні залишаються на місці. Птахи воліють пити прісну воду, але можуть пити й солону: залози біля очей виводять із організму зайву сіль.
Чим харчується фламінго?
Фламінго всеїдні. Вони проціджують із води рачків артемій, синьо-зелені водорості, личинок комах, молюсків та інших ракоподібних. Птах опускає голову у воду догори дриґом, а рухома верхня щелепа допомагає фільтрувати їжу.
Край дзьоба вкритий дрібними пластинками, які працюють як ситечко. Великий шорсткий язик качає воду туди й назад. Щоб підняти з дна мул і рачків, фламінго тупотить ногами й різко смикає головою.
Рожевий фламінго їсть дрібних креветок і артемій, насіння, зокрема рису, синьо-зелені й діатомові водорості, личинок комарів-дзвінців, молюсків, червів і дрібну рибу. Малий фламінго живиться переважно спіруліною — водорістю, яка росте лише в дуже лужних озерах. Зграя малих фламінго біля водойми може вказувати на наявність содової води, непридатної для поливу.
Жовтодзьобий фламінго має найтонший фільтр серед фламінго: близько 21 пластинки на сантиметр дзьоба, більш як удвічі більше, ніж в інших видів. Він ловить діатомові водорості завбільшки 21–60 мікрометрів. Андійський фламінго теж їсть переважно діатомові водорості. Чилійський за добу може з’їсти корму обсягом до 10 % маси свого тіла.
На Тузлівських лиманах фламінго живляться дрібними водоростями, рачками артеміями й личинками комах, зокрема мотилем. Пташенят обоє батьків годують «пташиним молоком» — червонуватим поживним виділенням залоз у горлі. У ньому є жир і білок, але немає вуглеводів. Пташеня п’є його, доки дзьоб не виросте настільки, щоб самостійно фільтрувати їжу.
Чому фламінго рожевий?
Рожевого й червоного кольору пір’ю надають каротиноїди з водоростей і рачків, які їх накопичують. Ферменти печінки перетворюють ці речовини на барвники пір’я. Відтінок залежить від кормового озера: червоний фламінго найяскравіший, бо в його їжі більше бета-каротину, а малий — блідіший.
Пташенята вилуплюються в сірому пуху й починають рожевіти у віці 2–3 років. Більшість рожевих фламінго набуває повного дорослого забарвлення лише у 4 роки. Думка, що фламінго народжуються рожевими, — одна з живучих байок про тварин.
Яскраве забарвлення зазвичай означає, що птах добре нагодований і здоровий, а отже, привабливіший для пари. Бліді або білі фламінго найчастіше хворі чи голодні. У зоопарках птахи бліднуть, якщо до корму не додають каротиноїди. У шлюбний сезон рожевий фламінго частіше розмазує по пір’ю виділення куприкової залози, у якому теж є каротиноїди. Орнітологи називають це «макіяжем».
Колонія, гніздо й вік фламінго
Фламінго живуть колоніями, що налічують тисячі птахів. Разом їм легше вберегтися від хижаків і знайти їжу. Гніздо — купа мулу з ямкою нагорі. За словами Івана Русєва, керівника науково-дослідного відділу НПП «Тузлівські лимани», воно нагадує перевернуте відро. Гніздо будують із мулу, мушель і піску. Завдяки висоті яйце залишається сухим, якщо підніметься вода.
Зазвичай у гнізді одне яйце, зрідка — два. Обоє батьків насиджують його протягом 26–32 днів. Коли пташенятам виповнюється два тижні, вони збираються в «дитячі садки». Ті зливаються у зграї на тисячі малят. У малого фламінго така зграя може налічувати понад 100 тисяч пташенят. Кілька дорослих ведуть їх пішки до прісної води, часом понад 32 км. Молоді птахи починають літати у 3–3,5 місяця.
Фламінго добре літають із витягнутими шиєю та ногами. Під час міграції вони можуть розганятися до 60 км/год. У польоті зграя тримається разом завдяки гучним крикам, схожим на гусяче ґелґотання. Так само гуси й качки летять над Україною восени. За криками батьки впізнають своїх пташенят серед тисяч інших.
Чому фламінго стоїть на одній нозі, остаточно не з’ясовано. Можливо, так він менше втрачає тепла. Дослід показав, що птах утримує цю позу майже без зусиль м’язів. Рожевий фламінго в природі живе в середньому 30–40 років. Найстарішому відомому фламінго, птаху на прізвисько Greater із зоопарку Аделаїди в Австралії, було щонайменше 83 роки. Його приспали в січні 2014 року через старечі хвороби.
Фламінго в Україні
Довгий час рожевий фламінго був для України рідкісним залітним птахом. У листопаді 1935 року молодих фламінго бачили в багатьох областях — від Полтавщини до Львівщини. У 1953 році одного птаха здобули біля Бердянської коси, а 3 грудня 1963-го — біля села Денисів на Тернопільщині. 26 серпня 2013 року бердянський краєзнавець Валерій Кравченко сфотографував молодого фламінго на лимані біля Бердянської коси.
Уперше фламінго загніздилися в Україні 2017 року на мілководді Центрального Сивашу на Херсонщині. Від 5 серпня до 28 вересня там спостерігали 25 дорослих птахів, 13 гнізд і трьох пташенят, яких годували дорослі. Що сталося з пташенятами далі, невідомо.
Першу велику зграю на Тузлівських лиманах зафіксували 2021 року: там було 67 птахів. Іван Русєв припускає, що вони прилетіли з Туреччини. Того року через посуху й забір води майже висохло озеро Туз — одне з найбільших місць гніздування фламінго. Багато пташенят загинуло.
У 2022 році на лиманах було близько 550 фламінго, але гніздування зірвала повномасштабна війна. У квітні 2023-го прилетіли 570 дорослих птахів. У травні фламінго покинули 270 гнізд на березі лиману Бурнас біля села Базар’янка через дітей, браконьєрів і собак. Наприкінці червня птахи загніздилися на межі лиманів Шагани та Алібей. Там вилупилося 192 пташеняти; у пізніших інтерв’ю їхню кількість округлювали до «близько 200».
Вісімнадцять пташенят уперше в Україні закільцювали жовтими кільцями UA01–UA18. Їхня середня вага становила 2,4 кг. Серед дорослих фламінго помітили самку, закільцьовану в Іспанії за 22 роки до того. Вона гніздилася то в Іспанії, то у Франції, то в Туреччині.
Закільцьовані на Тузлівських лиманах пташенята згодом траплялися в Румунії, Болгарії, Іспанії та Італії, де вони зимують. Як і білі лелеки, фламінго долають сотні кілометрів, тільки лелеки летять в Африку. На Тузлівських лиманах фламінго зазвичай тримаються з квітня до жовтня.
У 2024 році гніздування не вдалося: близько 400 гнізд зруйнували через воєнні дії. У 2025-му птахи знову пробували гніздитися в кількох місцях, але пташенят не було. За словами Русєва, того року на лиманах налічувалося близько 1800 фламінго. Через обстріли вони приблизно на два тижні перелетіли до Румунії, а повернулося близько 2800.
Перші фламінго-«розвідники» прилетіли на лимани 27–28 лютого 2026 року. 2 серпня Русєв повідомив, що, як і у 2022, 2024 та 2025 роках, птахи не змогли знайти спокійного місця для гніздування. Кілька сотень фламінго трималися в заповідній зоні, закритій для відвідувачів. Побачити їх там можна буде після війни.
16 вересня 2026 року Іван Русєв сказав: «Сильний шум змушує фламінго злітати з гнізд. Іноді над територією лиманів протягом одного дня пролітає по 10–20 “Шахедів”, і це створює для них постійний стрес». Коли птахи покидають гнізда, яйця поїдають великі мартини.
18 жовтня 2026 року на Тузлівські лимани прилетіла зграя з 85 молодих рожевих фламінго з озера Туз у Туреччині. Того року там вилупилося понад 12 тисяч пташенят — найбільше за п’ять років; цьому сприяли дощі й рачки артемії. Русєв припускає, що дорогу молодим птахам могли показати дорослі, які вже бували на Одещині.
Фламінго не занесений до Червоної книги України — видання 2021 року, у якому перелічено 91 вид птахів. Побачити цих птахів в Україні можна в Одеському, Миколаївському й Київському зоопарках.
Що загрожує фламінго у світі?
Головні загрози для фламінго — забруднення води, осушення й забудова озер. В Андах птахам шкодять копальні та забір води для зрошення. Раніше місцеві жителі також збирали й продавали їхні яйця. Через посуху й забір води у 2021 році майже висохло озеро Туз у Туреччині.
На озері Натрон планували збудувати содовий завод, який мав би качати воду з озера. У червні 2008 року компанія-забудовник відмовилася від проєкту до ухвалення плану охорони водно-болотних угідь. Озеро внесли до Рамсарського списку 4 липня 2001 року.
