Де живе білий ведмідь та чим харчується в полярну ніч

Білий ведмідь живе в Арктиці — на морському льоду й узбережжях Гренландії, Канади, Аляски, Росії та норвезького Шпіцбергена. У полярну ніч більшість ведмедів не спить: вони полюють на кільчасту нерпу, годинами чатуючи біля води. Зимову сплячку в лігві проводять лише вагітні ведмедиці.

Де живе білий ведмідь

Білих ведмедів фіксували за 25 км від Північного полюса. Найпівденніші межі їхнього ареалу — затока Джеймс, Ньюфаундленд і Лабрадор у Канаді, а також острів Святого Матвія й Прибилови біля Аляски. В Ісландії ведмеді постійно не живуть, але іноді допливають туди на кризі.

Він і наземний звір, і льодолюбний, а через залежність від моря його вважають морським ссавцем. Найчастіше ведмідь тримається однорічного морського льоду над континентальним шельфом і між островами — у так званому «арктичному кільці життя», де багато здобичі. Особливо приваблюють його місця, де лід межує з водою: полинії та розводдя. Коли влітку лід тане, ведмідь вимушено перебирається на суходіл.

Виділяють щонайменше 18 субпопуляцій: серед них Східна Гренландія, Баренцове море, море Лаптєвих, Чукотське море, море Бофорта й Гудзонова затока. За рік ділянка ведмедя може сягати від 3 500 до 38 000 км², а залежно від льоду він проходить у середньому 12 км на день. Плаває він зі швидкістю до 6 км/год; за одним дослідженням, ведмеді плавали в середньому 3,4 доби поспіль і подолали 154 км.

Чи впадає білий ведмідь у сплячку

Більшість білих ведмедів активні цілий рік. На відміну від їжака, вони взимку не сплять: сплячку в лігві проводять лише вагітні самиці. Думка, що білі ведмеді всю зиму сплять, — поширена помилка, як і інші байки про тварин, у які ми досі віримо.

Між серпнем і жовтнем вагітна ведмедиця облаштовує родильне лігво в снігу, землі або в тому й іншому — на морському льоду біля берега чи далі на суходолі. Усередині воно близько 1,5 м завширшки, зі стелею заввишки 1,2 м; хід може сягати 2,1 м. У лігві набагато тепліше, ніж надворі, і самиця там спить, постить та народжує.

Ембріон починає розвиватися лише між серединою вересня й серединою жовтня, тож справжня вагітність триває близько двох місяців. Зазвичай народжуються двоє ведмежат вагою близько 600 г; очі в них залишаються заплющеними місяць. Мати виходить із лігва між кінцем лютого й початком квітня, коли малята важать 10–15 кг.

Ведмеді, які не сплять, зберігають звичайний 24-годинний ритм навіть під час суцільної темряви чи світла, хоча в темряві їхні цикли частіше коротші. У середньому вони сплять близько восьми годин на добу. На кризі дрімають біля торосів, вирившись із підвітряного боку, а після хуртовини можуть годинами чи днями лежати під снігом.

Чим харчується білий ведмідь у полярну ніч

Головна здобич білого ведмедя — кільчаста нерпа. Вона численна й достатньо мала, щоб її міг уполювати навіть невеликий ведмідь. Також ведмідь полює на морського зайця, або лахтака, і гренландського тюленя. Дорослий морський заєць більший і частіше виривається, тож на нього полюють переважно дорослі самці. Ведмідь їсть передусім багатий на енергію жир тюленів.

Від зими до ранньої весни основний спосіб полювання — довге чатування біля продуху чи краю води. Коли нерпа виринає, ведмідь витягає її лапами й кігтями. Якщо він бачить нерпу на кризі, то повільно підкрадається, опустивши голову й шию, а потім кидається до неї, поки та не пірнула в отвір. Іноді ведмідь підпливає під водою, виставивши лише ніс.

Навесні ведмідь може шукати нерпенят у родильних лігвах під снігом. Учувши дитинча, він тихо підходить і проламує сніг та лід передніми лапами; лігво буває більш ніж на метр під поверхнею. Важчим ведмедям простіше дістатися до малят.

Уночі ведмедю допомагають численні палички в сітківці — вони дають змогу бачити в темряві. Велика нюхова система дає змогу вловлювати запах здобичі здалеку. Маленькі очі захищають від снігу й снігової сліпоти, а маленькі вуха менше мерзнуть.

Що ще їсть білий ведмідь

Здобич	Коли і як
Кільчаста нерпа	Найчастіша здобич; ведмідь чатує біля продуху й витягає нерпу, коли вона виринає.
Морський заєць	Дорослих особин частіше здобувають дорослі самці, бо вони великі й нерідко вириваються.
Гренландський тюлень	На нього ведмідь також полює на морському льоду.
Молоді моржі	Дорослі моржі надто великі; ведмеді шукають малят, відбитих від матерів або роздавлених у тисняві.
Білухи й нарвали	Ведмідь може вполювати їх, коли вони застрягають на мілині чи в ізольованих продухах.
Північні олені	Ведмідь підстерігає їх, ховаючись у рослинності.
Птахи та яйця	Ведмідь їсть птахів і їхні яйця.
Падло	Він підбирає туші китів, особливо на суходолі після танення льоду, а в безльодовий період може шукати їжу на звалищах.

Іноді в раціоні ведмедя трапляються риба й морські безхребетні. Рослини — ягоди, мох, траву й водорості — він їсть рідко: його травна система пристосована передусім до тваринної їжі. Запаси жиру дають змогу місяцями обходитися без їжі.

Як тануча крига змінює життя ведмедів

МСОП вважає білого ведмедя вразливим видом; загальна чисельність становить від 22 000 до 31 000 особин. Головні загрози — зміна клімату, забруднення й видобуток енергоресурсів. Коли морського льоду меншає, ведмедям важче дістатися до улюбленої здобичі, зростає ризик виснаження й голоду, а довше перебування на суходолі частіше призводить до конфліктів із людьми.

У дослідженні Норвезького полярного інституту, про яке повідомили наприкінці січня 2026 року, простежили стан 770 дорослих ведмедів Шпіцбергена. У 1990-х він погіршувався, найгіршим був близько 2000 року, а потім почав поліпшуватися і в самців, і в самиць. Це відбувалося попри те, що лід Баренцового моря скорочується найшвидше в Арктиці — більш ніж удвічі швидше, ніж будь-де, де живуть білі ведмеді.

Автори пояснюють поліпшення доступною на суходолі їжею — північними оленями й моржами, чиї популяції відновилися після давнього надмірного полювання. Вони застерігають, що це короткочасне «амортизування», а не стійкість: зі скороченням льоду стан ведмедів, імовірно, погіршиться. Ці висновки не слід переносити на інші популяції.