Мох на дереві не покаже вам північ
Зміст
Ні, мох не компас. Прикмета стара, її всі чули, але в справжньому лісі вона часто підводить. Ось чому.
Звідки взялася прикмета
Підґрунтя в неї є. Візьміть самотній дуб посеред лугу або дерево на узліссі. Сонце в наших широтах іде небом по південній стороні, тож північний бік стовбура отримує найменше прямого світла. Там довше тримається роса, повільніше висихає кора після дощу. Мох любить саме сирі притінені місця. На відкритому просторі зелений килим справді частіше вилазить із півночі.
Цю спостережливість мисливці й грибники передавали з покоління в покоління, доки правило не стало «залізним законом». А далі починається ліс. Під наметом дерев тінь суцільна, сонце ледь торкається стовбурів, і північний бік уже нічим не відрізняється від південного. Мох росте по колу. Нічого про сторони світу він вам не скаже. Найпідступніші — старі ялинові насадження: там тінь така густа, що мох піднімається майже до гілок.
Мох росте там, де мокро
Мохи — рослини без справжнього коріння й справжніх судин. Тільки тонкі ризоїди, що чіпляються за кору й ґрунт. Воду мох п’є всією поверхнею, наче губка, а в посуху завмирає й чекає дощу. Йому важлива не сторона світу, а одне: де волога затримується найдовше.
А це залежить від кількох речей:
- нахил стовбура. Дерево хилиться — дощова вода довше стоїть з одного боку, і мох оселяється там, навіть якщо цей бік дивиться на південь;
- густота лісу. Під щільним наметом крон волого всюди, тож мох укриває стовбури майже рівномірно;
- схил місцевості. Північні схили в нас тінистіші й вологіші, моху на них більше. Але це про схил загалом, а не про кожне дерево;
- близькість води. Над струмком, у низині, біля болота мох обгортає стовбури з усіх боків;
- панівні вітри. Бік, з якого частіше приходять дощі, довго лишається мокрим. У наших широтах це нерідко захід.
Виходить, мох чесний покажчик. Просто показує він вологість, а не північ. Іноді ці дві речі збігаються, іноді ні.
Лишайники, яких плутають із мохом
На стовбурах, крім моху, сидять лишайники. Їх і плутають із мохом найчастіше. Різниця принципова: мох — справжня рослина, а лишайник — союз гриба й водорості, два організми в одному тілі. Гриб дає захист і мінеральне живлення, водорість постачає цукор із фотосинтезу.
Для орієнтування це важливо, бо в лишайників інші смаки. Багато з них люблять світло й спокійно живуть на сонячному боці. Помаранчеві кіркові плями золотянки стінної (Xanthoria parietina) на стовбурах уздовж доріг — типовий приклад. Цей лишайник обирає освітлені, прогріті місця. Приймете такі плями за «мох» і підете туди, куди вони нібито вказують, а це рівно протилежний від півночі бік.
На що справді можна покластися
Якщо сторона світу потрібна, краще дивитися на небо й у кишеню.
Сонце і годинник
Опівдні сонце в наших широтах стоїть приблизно над півднем, а тінь від предметів показує на північ. За літнім часом сонячний полудень настає ближче до 13:00, за зимовим — близько 12:00. Вранці сонце сходить приблизно на сході, ввечері сідає на заході. Грубо, зате корисно.
Є й класичний прийом із механічним годинником. Направте годинникову стрілку на сонце й поділіть навпіл кут між нею та цифрою 12. Коли діє літній час — між стрілкою й цифрою 1. Лінія, що ділить кут, вкаже приблизно південь. Метод неточний, зате працює без компаса. Немає годинника — намалюйте циферблат на папері або просто на землі.
Полярна зоря
Ясної ночі знайдіть Великий Віз (Велику Ведмедицю). Це сім яскравих зір, схожих на черпак. Подумки проведіть пряму через дві крайні зорі черпака й відкладіть на ній приблизно п’ять таких самих відстаней. Там світить Полярна зоря. Вона майже точно стоїть над північним полюсом світу, тож завжди вказує на північ.
Компас і телефон
Найпростіше не нехтувати тим, що лежить у кишені. Компас коштує копійки й ніколи не розряджається. У телефоні є і компас, і карти. Завантажте карту району заздалегідь, поки є інтернет, і покладіть у рюкзак зовнішній акумулятор. І не покладайтеся лише на телефон: холод і вологість для електроніки погані товариші.
Заблукали? Ось що робити
Потреба орієнтуватися за сонцем і зорями найчастіше виникає тоді, коли щось пішло не так. Ось короткий план.
- Зупиніться й заспокойтеся. Не метушіться й не біжте навмання. Поспіх лише віддаляє від знайомих місць і вимотує.
- Огляньтеся. Пригадайте, де ви востаннє були певні щодо свого місця, і оцініть, скільки часу та сил лишилося.
- Телефонуйте 112. Номер працює навіть без грошей на рахунку, а якщо ваша мережа не ловить — виклик може пройти через мережу іншого оператора. Скажіть, звідки вийшли й куди прямували.
- Бережіть заряд. Зменшіть яскравість екрана, закрийте зайві застосунки, тримайте телефон у внутрішній кишені. На холоді батарея сідає швидше.
- Тримайтеся стежок і просік. Вони рано чи пізно виводять до людей. Прислухайтеся: шум траси чи гуркіт потягів підкажуть напрямок.
- Умійте чекати. Якщо про ваш маршрут знають рідні й вас уже шукають, розумніше лишитися біля помітного орієнтира — великого дерева, галявини, перехрестя стежок.
І головна порада, яка працює ще до походу: скажіть комусь, куди йдете й коли плануєте повернутися. Візьміть заряджений телефон і запасний акумулятор.
Навіщо мох у лісі
Мох заслуговує на кращу долю, ніж бути живим компасом. Його подушки працюють як губка: вбирають дощ, росу й туман, а потім віддають вологу поволі, крапля за краплею. Під зеленим килимом ґрунт не пересихає й не розмивається. У моху ховаються дрібні комахи й павучки, часом якийсь гризун облаштовує собі тепле помешкання. Нерідко там проростає й насіння майбутніх дерев.
На деревах мох не паразит. У нього власний хлорофіл, він годується сам, а кору використовує лише як адресу. Зелений бік стовбура — не проблема, яку треба «почистити». Він просто показує, що тут волого. У сирих низинах свої позиції займає сфагнум (Sphagnum) — саме з його залишків століттями твориться торф.
Коли рука сама потягнеться показати північ за мохистим боком стовбура, зупиніться й придивіться. Мох розповість цікавіше: де в лісі скупчується волога, де тінь живе цілий день, де вода проходить поруч. Це теж знання, просто про ліс, а не про сторони світу.
Дорогу додому краще довіряти сонцю, зорям, компасу й зарядженому телефону. А якщо щось пішло не так — 112.
