Знайшли пташеня на землі? Не поспішайте його рятувати

Не поспішайте піднімати пташеня. Буває, йдете парком, а на стежині сидить маленький птах: оперений, з коротким хвостом, стрибає, тріпоче крильцями, але не злітає. Рука сама тягнеться врятувати. А треба лише одне: спокійно пройти повз.

Зліток — це пташиний підліток

У чорного дрозда (Turdus merula), хатнього горобця (Passer domesticus), великої синиці (Parus major) і звичайного шпака (Sturnus vulgaris) пташенята залишають гніздо раніше, ніж навчаться впевнено літати. Таких називають злітками. Вони йдуть із гнізда самі: спершу перепурхують по гілках, потім опиняються в траві. Нічого страшного не сталося, це просто етап дорослішання.

Чому так? У тісному гнізді кілька пташенят — помітна здобич для хижака. Розсипатися по кущах безпечніше: кожен окремо менш помітний. Саме тому в травні й червні, а в пізніх видів і в липні, по парках, садах і узліссях повно таких новачків.

Батьки зовсім поруч. Годують багато разів на день, підганяють, вчать шукати корм. Просто побачити дорослого вдається не завжди: поблизу людини він тримається осторонь. А зліток при наближенні людини затаюється, сидить нерухомо, втягнувши голову, і здається хворим або кинутим. Хвороби тут немає, є вроджена обережність.

Навіть зозулятко звичайної зозулі (Cuculus canorus), якого виховують чужі птахи, опинившись на землі, не залишається саме: прийомні батьки годують його і там.

Зліток чи малюк із гнізда?

Від цього залежить усе подальше. Тому спершу придивіться з відстані, не беручи птаха в руки. Найчастіше плутають саме злітків. І саме вони найбільше страждають від добрих, але поспішних рятівників.

Зліток

• оперений, уже схожий на дорослого, хоча вбрання ніби недошите: крила й хвіст короткі, пір’я м’яке, часто з плямами;
• тримається на лапках, стрибає, може перепурхнути метр-другий;
• активний: верещить, розпахує дзьоб, тікає в укриття.

Малюк, який справді випав

• голий або вкритий рідким пухом, шкіра темна чи рожева;
• очі заплющені або щойно прочинені;
• на лапках не тримається, лежить, розкинувши крильця й ніжки.

Зі злітком нічого робити не треба

Він не загубився. Він тут живе. Далі так:

1. Оцініть місце. Гущавина, газон під кущем, узлісся? Просто відійдіть і не повертайтеся.
2. Поруч дорога, стежина, де бігають собаки, або двір із котом? Перенесіть пташеня на кілька метрів убік, у кущ або на низьку гілку. Робіть це розкритою долонею, без метушні.
3. Відійдіть на півтора-два десятки метрів і поспостерігайте годину-дві. Дорослі підлітають до пташеняти щойно людина відходить. Побачите, як воно розпахує дзьоб і отримує корм. Прилетіли — усе гаразд.
4. Не шукайте гніздо, щоб повернути туди злітка. Він покинув його сам, і назад його не прописати.

Чи кинуть батьки після вашого дотику?

Найстійкіший міф про пташенят звучить так: торкнешся — батьки відчують людський запах і покинуть. Насправді в більшості птахів нюх слабкий. Своїх дітей вони впізнають за зором і голосом, а не за запахом. Пташеня, якого торкнулися рукою, не кинуть.

Але обіймів воно не потребує. Для пташеняти тепла долоня страшна, затишку в ній немає. Чим менше ви його тримаєте, тим краще.

Голе пташеня поверніть у гніздо

Голе або ледь оперене пташеня на землі — інша історія. Воно справді випало і без гнізда загине: від холоду вночі, від хижака або просто від голоду. Гніздо шукайте уважно, але швидко. Кожна година малюка на холодній землі йому не на користь. Дійте так:

• Бачите гніздо — у кущі, на дереві, під дахом? Акуратно підніміть пташенят долонею й поверніть. Рукою це робити цілком нормально, міф про запах ми вже розвіяли.
• Гніздо впало чи зруйноване? Покладіть пташенят у невелику коробку або кошик із сухою травою, на дні зробіть кілька отворів, щоб не накопичувалася дощова вода. Закріпіть нове гніздо на тому самому дереві чи кущі, в тіні й так, щоб його не заливав дощ.
• Відійдіть і почекайте годину-дві. Батьки здебільшого приймають і таке новосілля й далі годують.

Якщо за пів дня до гнізда ніхто не прилетів, читайте далі.

Коли без вас не обійтися

Бувають ситуації, коли птах сам не впорається:

• видимі рани, кров, крило висить або зламане;
• пташеня дісталося котові чи собаці, навіть якщо ран не видно: у котячій слині є бактерії, небезпечні для птахів, тож такому пацієнтові потрібен огляд лікаря;
• поруч лежить мертвий дорослий птах, а пташеня ослабле, холодне, майже не верещить;
• пташенята цілий день сидять одні, дорослі не прилітають, і малюки вже явно знесилені.

Тоді тихо, без метушні, помістіть пташеня в картонну коробку з отворами, застелену серветкою чи м’якою тканиною, і поставте в темне спокійне місце. Далі телефонуйте в реабілітаційний центр для диких птахів або ветлікареві, який працює з дикими тваринами. Такі центри є в багатьох областях України, контакти підкажуть ветклініки, зоокутки чи місцеві природоохоронці. Дорогою не годуйте й не напуйте, це вже завдання фахівців.

Чого робити не варто

• Не напуйте з піпетки, ложки чи шприца. Пташенята легко захлинаються, вода потрапляє в дихальні шляхи. Птахові, якого знайшли на землі, поїти зазвичай не потрібно: вологу він дістає з корму.
• Не годуйте хлібом, молоком, кашею. Це не їжа диких птахів. Підживити, поки не прилетять батьки, так не вийде, можна лише зашкодити.
• Не збирайте черв’яків просто з грядки. Для пташенят це часто непідходяща їжа, а разом із черв’яками з городу потрапляє й усе, чим його обробляли.
• Не забирайте додому на всяк випадок. Удома пташенята найчастіше гинуть від неправильного годування й стресу. Сумніваєтеся? Телефонуйте фахівцям, а не влаштовуйте птахові підвіконня.
• Не влаштовуйте оглядини. Діти, фото, кіт на руках. Усе це стрес, від якого пташеня тільки слабшає.

Пташенята в природі гинуть часто. Так було завжди, і жодна турбота цього не скасує. Але зліток у траві, який верещить, це нормально. Птахи так і дорослішають. Найкраще, що ви можете зробити: відступити на кілька кроків і дати батькам допрацювати. Багато врятованих злітків насправді ні в якому порятунку не потребували.

Збережіть цю статтю в закладках. У травні, коли в парках знову з’являться такі новачки, вона стане в пригоді.