Як живуть вовки в Україні і чи варто їх боятися
Зміст
Вовки виють не на Місяць. Задерта вгору морда — це просто зручніша поза, щоб звук летів далі над лісом. А виють вони і вдень, і вночі, найчастіше у присмерках і перед світанком.
Тепер про самого звіра. Вовк — найбільший дикий представник родини собачих, який досі живе в Україні. І, мабуть, найдужче оброслий міфами наш сусід по лісах. Казки липли до нього століттями, так щільно, що за ними вже й не розгледіти звичайну тварину. А це просто велика родина: полює, виховує малят, стереже свій куток дикої природи.
Де в Україні живуть вовки
Сірий вовк (Canis lupus) — звір невибагливий. Але є одне, що потрібне йому неодмінно: багато простору без людей. Тому й тримається він там, де ще лишилися великі лісові масиви й малолюдні землі. Найбільше вовків на Поліссі та в Карпатах. Є вони й на сході, й на півдні: оселяються у великих лісах, байраках, заплавах річок та інших диких куточках степу.
Територія кожної зграї — від кількох десятків до кількох сотень квадратних кілометрів. Залежить від того, скільки навколо здобичі. Свої межі вовки позначають і захищають від сусідів. Тому щільність їхня скрізь невелика: навіть у великому лісовому масиві всього кілька зграй.
Зграя — це просто сім’я
Картинка з жорсткою зграєю, де звірі щодня борються за владу, а «альфа» тримає всіх у страху, виявилася помилкою. Її вивели зі спостережень за вовками в зоопарках і розплідниках. Там в один вольєр збирали чужих одне одному тварин, і такі штучні групи справді живуть у постійних конфліктах.
У природі все простіше. Зграя — це сім’я. Пара-батьки та їхні діти різних років. «Альфа-самець» і «альфа-самиця» — це просто мати й батько. Молодь тримається їх не зі страху. Просто це її рідня.
Зазвичай у зграї чотири-вісім звірів: пара-батьки, цьогорічні вовченята й підрослі діти минулих сезонів. Старші діти допомагають доглядати нове потомство. Щось на кшталт вовчих бабусь і старших братів. Через рік-два, а то й три, молоді вовки покидають рідну сім’ю: вирушають шукати вільну територію й пару, з якою згодом заснують власну зграю.
Рік у зграї
Зима. Шлюбна пора
Наприкінці зими, у січні-лютому, у вовків починається шлюбна пора. Потомство дає лише пара-батьки, решта зграї в розмноженні не бере участі. Зате потім активно допомагає з малятами. Пара у вовків міцна: нерідко двоє тримаються разом кілька років, а то й усе життя.
Весна. У логові з малятами
У квітні-травні, приблизно через два місяці після шлюбної пори, на світ з’являються вовченята. Сліпі, з закритими слуховими проходами. Логово мати влаштовує в тихому укритті: під вивернутим з коренем деревом, у норі на схилі яру, в буреломі. У виводку зазвичай чотири-шість малят.
Перші тижні вони тільки смокчуть матір і сплять. Батько тим часом носить їй здобич. Приблизно на другому тижні в малят відкриваються очі, ще за кілька тижнів вони вперше виходять назовні. Відтоді про них піклується вся зграя: старші брати й сестри приносять їм м’ясо, стережуть логово й грають із ними.
Осінь. Школа полювання
До осені вовченята майже наздоганяють дорослих за розмірами. І починається головний урок року — полювання. Зграя бере молодь із собою: спершу на дрібноту, згодом на козуль і молодих кабанів. Треба навчитися працювати злагоджено: відсікати, чекати в засідці, наздоганяти. Бігти за звіром якраз найлегше. Жовтень — розпал цієї школи. До зими підростаюче покоління вже тримається зграї на рівних, і разом вони зустрічають найважчу пору року.
Що вовки «кажуть» виттям
Сенсів у витті кілька. Це зв’язок для роз’єднаної зграї: так звірі збираються разом перед полюванням або знаходять одне одного після нього. Це й оголошення території. Своїм виттям зграя повідомляє сусідам, що місце зайняте. А ще це просто спільна справа, яка згуртовує родину. Дослідники, які роками слухають вовків, розрізняють голоси окремих звірів. А коли зграя виє разом, виходить справжній багатоголосий хор.
Є й буденніша мова: гавкіт, гарчання, скавучання. Ними вовки обмінюються постійно.
Що їсть вовк і навіщо він лісу
Основа вовчого меню — копитні: козуля європейська (Capreolus capreolus), кабан (Sus scrofa), благородний олень (Cervus elaphus). Коли з великими тваринами негусто, зграя переходить на дрібноту: мишей, полівок, зайців, бобрів, птахів. У суворі зими вовки не цураються й падла. Полює зграя злагоджено: хтось іде слідом, хтось чекає на перехопленні. Але вдалим буває далеко не кожен вихід, тож ситі дні чергуються з голодними.
У природі вовки роблять роботу, за яку більше ніхто не береться. Вони стримують чисельність копитних. Без цього олені й кабани за кілька років вибивають підріст дерев, і ліс перестає оновлюватися. Частіше їм дістаються слабкі та хворі тварини, і хвороби менше поширюються серед копитних. А залишки їхніх трапез годують цілу свиту: ворон, лисиць, куниць та інших любителів легкої вечері.
Біля сіл і ферм меню зграї іноді розширюється. Вовки можуть ловити овець, телят чи собак. Ніякої жорстокості тут немає. Просто легша здобич, особливо взимку, коли в лісі голодно. Худобу від хижаків оберігають перевірено: міцні загороди, собаки-охоронці отар і нічне перебування тварин поблизу людського житла.
Чи варто боятися вовка
Здоровий вовк уникає людини значно ретельніше, ніж людина — вовка. Нюх і слух у них тонкі: вони помічають нас завчасно і просто йдуть геть. Більшість людей, які живуть поруч із вовками, не бачать їх живцем ніколи. Хіба що сліди на снігу або нічне виття десь за лісом. Напади здорових вовків на людину — надзвичайна рідкість. Коли такі випадки трапляються, за ними майже завжди стоїть хворий звір (сказ) або вовк, що звик підживлюватися людською їжею й сміттям.
Як упізнати вовка за слідами
Взимку вовків найлегше «прочитати» по снігу. Візитна картка — доріжка «слід у слід»: біжучи риссю, вовк ставить задню лапу в слід передньої. Замість розкиданих відбитків виходить рівна стрічка. Слід дорослого звіра великий і видовжений, два середні пальці висунуті вперед, кігті відбиваються чітко. Дуже схожий на слід великого собаки, відрізнити буває непросто. Зграя йде один за одним, тож кілька доріжок накладаються на одну. А біля місць удалих полювань лишаються кістки, пір’я та інші «пам’ятки» трапези. Вовки не прибирають за собою столу. Порівняти вовчий слід із собачим, лисячим і рисячим можна в нашому визначнику «Чий це слід?».
Що робити при зустрічі
Шанси зустріти вовка мізерні. Але правила поведінки варто знати:
- Не тікайте. Втеча робить вас схожим на здобич, а хижак звик її переслідувати.
- Станьте обличчям до звіра. Тримайтеся прямо й спокійно, спини не показуйте.
- Виглядайте більшим. Підніміть руки, розстебніть куртку, підніміть рюкзак над головою.
- Говоріть голосно й упевнено. Гучний голос, свист, стук — звір має зрозуміти, що перед ним не здобич.
- Відступайте повільно, обличчям до звіра. Рухайтеся назад плавно, не повертаючись спиною, доки не опинитеся на безпечній відстані.
Натрапили на виводок — не затримуйтеся й не намагайтеся роздивитися малят. Поруч неодмінно є дорослі. Спокійно поверніться тим самим шляхом.
