Де живе бобер та як будує хатку на зиму
Європейський бобер (Castor fiber) живе на берегах річок, озер і ставків із повільною течією, де ростуть верби, осики й тополі; в Україні він трапляється майже на всіх річках. На низькому заболоченому березі бобер складає хатку з гілок, ущільнює її мулом і глиною, робить вхід під водою та запасає поруч на дні гілки, бо взимку він не спить.
Де живе бобер
Бобер європейський поширений у Європі й Азії: від Скандинавії до України, від Франції до Росії, аж до озера Байкал і Монголії. У багатьох місцях його популяції відновлюються, зокрема у Фінляндії, Польщі, на півночі України, у пониззі Рони та басейні Ельби.
У середині XX століття в Україні збереглися лише окремі колонії на річках Київської, Чернігівської, Житомирської й Волинської областей та на півночі Донеччини. Сьогодні бобри живуть майже на всіх річках, крім малих, що впадають просто в море. У 1999 році їх налічували 13,8 тисячі, а у 2007-му — вже 30,8 тисячі.
Бобер оселяється в заплаві річки, озера або струмка, де є дерева й кущі. Він шукає повільну течію, м’який ґрунт і верби, осики чи тополі, бо ці дерева дають йому корм.
Нора чи хатка
На високому березі бобер риє нору, а на низькому й заболоченому будує хатку. В обох випадках вхід розташований під водою. Щоб рівень води залишався достатнім, бобри зводять греблі, а для сплаву гілок риють канали.
Підводний вхід захищає житло від хижаків. Коли великої здобичі бракує, вовки в Україні ловлять і бобрів, але до входу під водою їм не дістати.
Як бобер будує хатку
Спершу бобри складають великі гілки й колоди, а проміжки заповнюють дрібнішими. Потім стіни змащують сумішшю мулу та глини й додають каміння, щоб у хатку не задувало. На просту хатку з однією кімнатою бобри витрачають близько двох місяців.
Кімната розташована над рівнем води. До неї веде один або кілька підводних тунелів, а вертикальний отвір угорі забезпечує вентиляцію. На підлогу бобри насипають деревну стружку, а гілки, що стирчать усередину, обгризають.
Перша кімната має 1,7–2 метри завширшки й до 1,6 метра заввишки. Звичайна хатка нагадує купол діаметром до 3 метрів; найбільші сягають 11 метрів завширшки й 2 метрів заввишки. Коли сім’я росте, бобри добудовують кімнати, а іноді й другий поверх.
Як бобер зимує
Восени бобри валять дерева й складають гілки під водою біля хатки. Коли водойма вкривається льодом, вони пірнають до запасу, беруть гілки й повертаються їсти в житло, а обгризки виносять назовні. Під тим самим льодом зимують і сусіди бобра — риби в ставку.
У хатці взимку тримається плюсова температура, а вода біля входу не замерзає, тож бобер може виходити під лід і діставати корм. Житло зігріває вся сім’я.
Окремі спостереження за канадським бобром показали, як зимує сім’я з п’яти-шести тварин: двоє батьків, одне-троє торішніх і одне-троє цьогорічних малят. В одній хатці в Онтаріо всередині трималося близько 0 °C, коли надворі було від −7 до −21 °C. У темряві під льодом добовий ритм канадського бобра подовжувався до 26–28 годин.
Найбільша зимова небезпека — падіння рівня води. Тоді лід може перекрити вихід або скувати запас гілок. Навесні сім’ї часто залишають хатку й шукають нове місце.
Сім’я бобрів
У сім’ї зазвичай живуть доросла пара та малята минулого й цього року. Парування відбувається в січні–лютому, а вагітність триває 105–108 днів. Бобренята народжуються у квітні–травні, в Україні здебільшого в червні: зрячими й укритими хутром. Уже через один-два дні вони можуть плавати, а мати годує їх молоком три тижні.
На третьому році молоді бобри стають дорослими. Вони шукають нову ділянку й будують власну греблю та хатку.
Цікаве про бобра
Різці бобра ростуть усе життя. Ними він зрізає навіть дерева діаметром понад метр, а під водою може залишатися до 15 хвилин. Помітивши небезпеку, бобер б’є хвостом по воді й так попереджає сім’ю. Хутро він змащує секретом залоз, «бобровим струменем», щоб воно не намокало.
У Середньовіччі бобра вважали рибою: він добре плаває, а хвіст укритий роговими пластинками. Тому в піст його м’ясо дозволяли їсти.
У штаті Монтана (США) канадські бобри збудували греблю завдовжки 700 метрів. В Україні бобер європейський охороняється з 1996 року Резолюцією 6 Бернської конвенції на територіях Смарагдової мережі. Ставки й заболочені луки, створені бобрами, стають місцем життя риб, птахів, жаб і комах.
