Коли ревуть олені й чому вони це роблять

Реви в лісі починаються у вересні. Найгучніше стає наприкінці вересня й на початку жовтня. Саме тоді у благородного оленя (Cervus elaphus) починається гін, найгарячіший час у його житті.

Голос низький, хрипкуватий, із важким подихом у кінці. Почувши його вперше, легко подумати, що реве щось значно більше за оленя.

Хто це реве в наших лісах

Благородний олень — один із найбільших звірів українських лісів. Дорослий самець буває до 130–150 сантиметрів заввишки в плечах, важить від 150 до 250 кілограмів. Буває й більше. Влітку шуба руда, до осені тьмяніє, стає брунатно-сірою. На стегнах біліє світле «дзеркальце», за ним звіра легко впізнати навіть у напівтемряві. Роги є лише в самців, оленихи безрогі.

Живе він у Карпатах, на Поліссі, у лісах центру й півночі країни. Багато популяцій створила людина: оленів розселяли, підгодовували, охороняли. Тому зараз ревіння чути й там, де сто років тому цих звірів майже не було.

Навіщо олень реве

Гін — це час розмноження. Триває він з вересня до жовтня, найжвавіше — наприкінці вересня та на початку жовтня. Перші поодинокі реви чути вже на початку вересня, а до середини жовтня ліс затихає. Рогач у цю пору майже не спить і майже не їсть. Ходить лісом днями й ночами, реве, стереже своїх олених.

Рев розрахований на двох слухачів. Для іншого самця це виклик і застереження: я тут, я сильний, не підходь. Для самиць — візитівка, за голосом начебто можна судити, наскільки звір міцний. Реви чути переважно на світанку та в сутінках, часто й уночі. У тиху погоду звук котиться над деревами на кілометр і далі.

Ревуть тільки самці. Оленихи відзиваються тихими короткими звуками.

У Карпатах цей голос знають усі, хто живе біля лісу. Заговорили олені — осінь вступила у свої права. За ніч реви то стихають, то спалахують знову. Один голос у долині, йому відповідає другий, за ним третій.

Осінній гін — не випадковість. Вагітність в оленихи триває близько восьми місяців, тож оленята з’являються в травні-червні, коли в лісі найбільше корму.

Гарем і сутички

Головна турбота рогача — зібрати самиць. Сильний самець тримає при собі кількох олених, іноді більше десятка, і стереже їх від суперників. Зоологи називають це гаремом. Самець ходить за самицями з витягнутою шиєю і висунутим язиком. Самиці тікають, він переслідує. Таке залицяння може тривати не один день.

Коли з’являється суперник, до бою доходить не одразу. Спочатку два самці ревуть один на одного, потім повільно проходять поруч, показують роги, шию, статуру. Найчастіше слабший сам оцінює шанси й відступає. Якщо сили рівні, роги зчіплюються, як два гребені. Звірі тиснуть одне на одного, намагаючись відтіснити суперника. Зазвичай такі сутички ритуальні, але в запалі трапляються й травми: зламані роги, поранення, іноді й загибель.

Після гону гарем розпадається сам собою. Самиці йдуть своїми стежками, рогачі — кожен у свій бік. Переможець лишається змарнілий і схудлий, із потертими боками. Йому ще треба дожити до зими й перезимувати, а це теж непросто.

Роги, які виростають щороку

Олені — єдина родина ссавців, у якої роги щороку відпадають і відростають заново. Рогач скидає їх наприкінці зими або навесні. У кожного свій строк, залежить від віку й стану. На місці старих одразу починають рости нові, вкриті м’якою оксамитовою шкірою, пронизаною судинами. У цьому «оксамиті» роги ростуть дуже швидко. Це одна з тканин, що ростуть найшвидше у тваринному світі.

Наприкінці літа оксамит підсихає й облазить клаптями. Рогач чухає роги об кору молодих дерев. До вересня зброя тверда й гостра, як і належить перед гоном. У корів і кіз роги служать усе життя, а в оленя це щорічна споруда. Кожного року він вирощує її заново і щороку з нею прощається.

Як слухати оленів і не заважати

Ревіння оленів варто почути хоч раз. Але ліс у розпал гону — не місце для гучних компаній і самодіяльних походів у глухі кутки. Збуджений самець непередбачуваний, і звір такої сили може бути небезпечним і для людини, і для собаки.

• Ідіть із досвідченим лісником або на організовану екскурсію. Людина, яка знає цей ліс, обере безпечне місце й виведе звідти вчасно.
• Тримайтеся стежок і лісових доріг. Не лізьте в хащі й не йдіть просто на звук.
• Тримайте дистанцію. Побачили оленя — зупиніться й не наближайтеся, навіть якщо звір здається спокійним.
• Ніколи не імітуйте рев. Для рогача це прямий виклик, і він може прийти перевірити, хто там реве.
• Не беріть собак. Вони налякають звірів і можуть накликати біду.
• Говоріть пошепки, одягніть щось непомітне, вимкніть звук на телефоні.

Реви лунають ще в темряві, тож ліхтарик для дороги знадобиться. Світити на тварин не можна. Найкращий час для спостережень — перші години після світанку або вечірні сутінки. У безвітряну погоду рев розноситься найдаліше, а у вітер довелося б підходити набагато ближче. Цього якраз і не варто робити. І не хвилюйтеся, якщо за весь ранок не побачите жодного звіра. Рев сам по собі й є головною нагородою.

Що розкажуть сліди

Про присутність оленів ліс розповідає й без реву. На стежках — чіткі великі відбитки копит. У багнистій низині — розриті «купальні», де звірі валяються в багнюці. Обламані гілочки на висоті людського зросту, потертості на корі молодих дерев: усе це сліди рогачів, які готуються до поєдинків і залицянь. Шукайте їх на узліссі й біля струмків.

Козуля й лань: як не сплутати голоси

Початківці часто приписують оленю всі лісові звуки. Але восени звучать і інші копитні, просто тихіше. Козуля європейська (Capreolus capreolus) поруч з оленем зовсім мініатюрна, до тридцяти кілограмів вагою. Злякана козуля різко «гавкає», а її гін припадає на розпал літа.

Лань (Dama dama) менша за благородного оленя, з плямистою літньою шубою та широкими лопатеподібними рогами. В Україні вона живе переважно у мисливських угіддях. Її гін пізніший, жовтень і листопад, а голос зовсім інший: хрипке бурчіння замість протяжного реву.

Потім жовтень закінчиться, і ліс затихне. Змарнілі рогачі сховаються в густих заростях і почнуть відновлювати сили. Попереду зима, і кожен кілограм на рахунку. Наступного травня у високій траві з’являться плямисті оленята.

Якщо восени будете біля великого лісу, встаньте раніше, одягніться тепліше й просто постійте в тиші. Не свистіть, не гукайте, не вмикайте музику. Ліс найкраще чути тоді, коли сам мовчиш.