Звідки в жовтні беруться павутинки в повітрі
Зміст
Звідки в жовтні в повітрі павутинки? Ідеш собі, а воно чіпляється за рукав, за обличчя. І головне — звідки його стільки?
Ні, це не обірвані тенета. У небо вирушає купа крихітних мандрівників — молодих павучків.
Спочатку про бабине літо
Бабине літо — це теплі сухі дні наприкінці вересня та в жовтні, які приходять після перших похолодань. Небо прояснюється, вдень ще по-літньому тепло, а вночі вже відчувається осінь. У багатьох регіонах України це жовтнева класика: після перших холодних ночей небо раптом знову стає майже літнім. І саме тоді над полями, городами й ставками з’являється осіннє павутиння.
Нитка, що пливе в повітрі, — це слід подорожі. Її випустив крихітний павучок, якого вітер підняв із трави й поніс у невідомий бік. Поки не спалахне в промені сонця, шовк у повітрі майже не видно. А тоді здалеку здається, ніби небо стало срібним.
Політ без крил
Науковці називають це балонуванням. Павучок летить на власній повітряній кулі з павутиння.
Виглядає як фокус. Павучок завбільшки з вушко голки залазить на верхівку травинки, стебло бур’яну чи паркан. Підіймає черевце вгору й випускає кілька тонких ниток. Шовк роблять павутинні залози, а назовні він виходить через павутинні бородавки на кінці черевця.
Спочатку нитки пробні. Павучок ніби перевіряє, чи є тяга. Якщо вітерець підхопив шовк, він відпускає опору — і поволі злітає. Нитки такі легкі, що їх тримає в небі навіть ледь помітний рух повітря. А над прогрітою землею підіймають висхідні потоки.
Летять переважно дрібні: молодь різних тенетників, лініфіїди (Linyphiidae) — крихітні павучки з м’яким тільцем, часом павуки-стрибунці (Salticidae). Великим павукам балонування потрібне рідко. Один павучок може вирушати в рейс не раз: не сподобалася посадка — знову на верхівку стебла, знову нитки, знову небо.
Куди їх несе
Найчастіше подорож скромна — кілька десятків метрів до сусідньої галявини. Але для створіння завдовжки кілька міліметрів це як для людини переліт через цілу область. За сприятливої погоди павучків піднімає значно вище, і тоді дистанції зростають до кілометрів, а то й далі.
Дрібних павуків не раз знаходили у пробах повітря, взятих на великій висоті. Їх заносить над ріки, ліси й морські простори. Ще Чарлз Дарвін описував у подорожі океаном, як павучки сідали на щогли корабля за десятки кілометрів від берега. Закінчується політ просто: нитка чіпляється за траву, паркан чи гілку, і мандрівник іде шукати собі притулок.
А може, ще й електрика
Довго вважалося, що павучків піднімає лише вітер. Тепер дослідники припускають, що додається ще одна сила — атмосферна електрика. Заряджені нитки відштовхуються одна від одної й від землі. А самі павуки, схоже, вміють відчувати електричне поле повітря. Можливо, саме тому політ буває можливим навіть там, де вітру начебто немає. Напрямок молодий, остаточних відповідей поки небагато.
Навіщо їм усе це
Балонування потрібне не для забави. Це вроджена програма виживання. Молодий павук летить, щоб:
- розселятися — піти з місця, де з’явився на світ, і знайти власну ділянку;
- уникнути конкуренції — де сидить забагато родичів, там на всіх не вистачає ні їжі, ні затишного кутка;
- знайти притулок на зиму — під корою, в опалому листі, в тріщині паркану чи садової лавки.
Гарантій у такого рейсу немає. Когось по дорозі з’їдять птахи, когось занесе над річку чи в чужий сухий двір. Але хтось обов’язково знайде нове місце. І за рік його молодь знову підніметься в небо. Так павуки вже сотні мільйонів років заселяють нові землі.
Чому помітно саме восени
Павучки літають і навесні. Тоді в небо йдуть зовсім крихітні новонароджені павучки з щойно розкритих коконів. Але восени це видовище помітніше.
По-перше, до осені підростає молодь цьогорічного виводку — саме їй час шукати власну ділянку й місце для зимівлі. По-друге, бабине літо дає ідеальну погоду: сухе повітря, від якого нитки не намокають і лишаються легкими, тепло й слабкий вітер. По-третє, над землею, прогрітою сонцем після холодної ночі, легко виникають висхідні потоки. Природні ліфти для мандрівників. Ось чому найдальші рейси припадають якраз на найтепліші осінні дні.
Павучок на рукаві — це добре
Павутиння й бабине літо в народній уяві давно йдуть пліч-о-пліч. У багатьох місцевостях вважали, що коли пливе павутиння, погода ще потримається. А дрібного павучка, що опустився на рукав чи волосся, вважали доброю прикметою. Павуки живуть усюди: у лісі, на лузі, в городі, під дахом сарая. І мандрівників над кожним полем вистачає.
Є в павуків і цілком земна заслуга. Від народження вони ловлять комах: мух, комарів, мошок, попелиць. У саду й на городі це невтомна й безкоштовна служба. І не хвилюйтеся: для людини переважна більшість наших павуків безпечні. Якщо мандрівник опиниться на вашому рукаві, просто зсуньте його на травинку. Нехай летить собі далі.
Як побачити такий політ
Нічого особливого не треба. Лише погода й трохи уваги.
- Оберіть теплий сонячний день бабиного літа, бажано після прохолодної ночі.
- Вийдіть на поле, луг або узлісся. Згодиться навіть пустир із травою чи дачна ділянка.
- Оглядайте верхівки стебел, паркани, гілки кущів — звідти стартують мандрівники.
- Шукайте короткі срібні спалахи в повітрі: спалах — і нитка з пасажиром уже вище й далі.
Найкращий час — зранку, коли земля вже прогрілася, а вітер ще ліниво ворушить траву. Якщо ранок видався росистим, гляньте на луг здалеку. Над травою нерідко простягаються білуваті «покривала». Це тенета дрібних лініфіїд, вкриті краплинками роси. Нічні сітки на дрібну живність, які вдень виглядають як серпанок.
Хтось із павучків уже завтра опиниться під парканом, у купі опалого листя, на стіні сарая. Проти світла нитки спалахують сріблом, і тоді видно, скільки їх там насправді. Просто вийдіть на луг і станьте так, щоб низьке сонце було попереду.
