Звідки береться колір осіннього листя
Зміст
Листок не фарбується в жовте. Він перестає бути зеленим. Усе літо в ньому сидів хлорофіл і глушив усі інші кольори. Хлорофіл зникає, і стає видно те, що було поруч із ним увесь час. А от червону фарбу дерево справді робить заново.
Що коїться в листку восени
Зелений колір дає хлорофіл. Це пігмент, який ловить сонячне світло й годує дерево. Річ нестійка: улітку він постійно руйнується, і дерево щоразу будує його наново.
Дні коротшають, ночі холоднішають. Дерево перестає оновлювати хлорофіл. Зелений пігмент розпадається, і зелень тьмяніє.
Але листок дерево не кидає напризволяще. Перед опаданням воно витягує з нього цінне, передусім азот, і перекачує в пагони та корені. Схоже на переїзд: спершу вивозять найдорожче, а помешкання лишають наостанок. Часто жовтіє не все дерево одразу, а окремі гілки. Колір іде хвилями.
Навіщо взагалі скидати листя
Широкий листок випаровує багато води. Узимку вода в ґрунті замерзає, коріння не може подати її вгору, а листок віддавав би вологу далі. Дерево висохло б. Скидання листя рятує його від зимової посухи.
Є й друга причина. Сніг. На голих гілках він майже не тримається, а на широкому листі налип би грудками й поламав би гілки.
Листок не відвалюється як завгодно. Біля основи черешка, там, де він кріпиться до пагона, наростає відокремлювальний шар. Клітини поступово перерізають черешок. Досить легкого вітру, і листок летить.
Жовте й помаранчеве нікуди не зникало
Жовті та помаранчеві барви дають каротиноїди. Ті самі пігменти, що роблять жовтою моркву й гарбуз. Восени вони не з’являються. Вони були в листі весь час, поруч із хлорофілом, допомагали ловити світло й захищали від його надлишку. Просто зеленого набагато більше, і він перебиває решту.
Коли хлорофіл розпадається, каротиноїди виходять наперед. Тобто листок жовтіє не тому, що дістав нову фарбу. Він утратив зелену.
Береза повисла (Betula pendula), липа серцелиста (Tilia cordata) і ясен звичайний (Fraxinus excelsior) жовтіють майже чисто. Клен гостролистий (Acer platanoides) додає помаранчевого. Осика (Populus tremula) палає від лимонно-жовтого до вогняно-помаранчевого. Придивіться до пожовклого листка берези: жилки зеленіють довше за все. Біля них хлорофіл тримається до останнього.
А червоний колір з’являється восени
З червоним інакше. Антоціани, ті самі пігменти, що дають колір сливам, вишням і червонокачанній капусті, дерево виробляє восени заново. Улітку їх у листку майже не було.
Сировина для антоціанів — цукри. Сонячного дня листок ще працює й накопичує їх. Холодної ночі відтік цукрів сповільнюється, і вони лишаються в листку. З них дерево й будує червону фарбу. Тому червоне часто приходить плямами або каймою по краю. Там цукру назбиралося найбільше.
І тому найяскравіша осінь буває тоді, коли сонячні дні змінюють прохолодні ночі. Але не морозні. Від справжнього морозу листок ушкоджується раніше, ніж устигає забарвитися.
Навіщо витрачати сили на фарбу в листку, який скоро опаде? Найчастіше пояснюють так: антоціани працюють як сонцезахисний крем. Поки з листка виходять поживні речовини, йому треба ще попрацювати на світлі. І прикритися від його надлишку, бо зелена броня з хлорофілу вже майже зникла.
Буре приходить останнім
Коричневі й бурі тони дають таніни, дубильні речовини, та інші продукти розпаду. Вони лишаються, коли жовті й червоні пігменти вже зруйновані. Таніни ви знаєте й без листя: той самий терпкий присмак має міцний чай. Дубова кора здавна цінувалася за дубильні речовини, звідси й назва. Тому дуб не спалахує, а ніби тліє. Жовто-бурі, коричневі, іржаві відтінки.
У дуба звичайного (Quercus robur) є особливість, яку помітить кожен, хто гуляв зимовим парком. Він довго тримає сухе буре листя на гілках. Молоді дуби часто стоять у листі до самої весни. Так само поводиться граб звичайний (Carpinus betulus). Чому саме так, є кілька пояснень, але жодне не стало загальновизнаним.
Хто в що вбирається
Пройдіться жовтневим парком або узліссям, і побачите всю гаму одразу. Ось на що дивитися:
- Береза повисла — світло-жовта, золотиста. У сонячний день сяє, наче підсвічена зсередини.
- Липа серцелиста — рівне золотисто-жовте листя, без інших фарб.
- Ясен звичайний — жовтіє рано, часто першим у парку лишається без листя.
- Клен гостролистий — від жовтого до помаранчевого, іноді з червоними плямами.
- Осика — від лимонно-жовтого до червоного. Листя тремтить навіть від легенького вітерця.
- Дуб звичайний — бурий, коричневий. Сухе листя тримає на гілках довго.
- Горобина звичайна (Sorbus aucuparia) — червоніє разом із гроном ягід.
- Черемха звичайна (Prunus padus) — червонувато-пурпурова.
- Бруслина європейська (Euonymus europaeus) — яскраво-червоні листки й незвичні чотирироздільні плоди.
- Скумпія звичайна (Cotinus coggygria) — вогняно-червона й пурпурова, окраса степу й півдня.
- Дівочий виноград п’ятилисточковий (Parthenocissus quinquefolia) — той, якого ми звемо диким. Пурпурово-червоні килими на парканах і стінах.
Чому одна осінь палає, а інша тиха
Порівняйте кілька років поспіль, і побачите: палітра щоразу інша. Найяскравіша буває суха сонячна осінь із прохолодними ночами. Тоді в листі найбільше цукрів, а отже, й антоціанів. Затяжні дощі та похмуре небо дають зворотне. Світла мало, цукрів мало, червоного майже немає. Лишаються жовті й блякло-бурі тони. Псує все й ранній мороз: листок, прихоплений морозом, відмирає, так і не встигнувши забарвитися.
Нерівно фарбується навіть одне дерево. З сонячного боку й на верхівці листя яскравіше, у глибині крони стриманіше. Вогняна осінь — значною мірою подарунок погоди. Один і той самий клен у дворі одного року горить, а другого лише жовкне.
Як зберегти листя на згадку
Найкраща пора для гербарію — та сама суха сонячна осінь. Беріть листя щойно опале, сухе, рівне, без плям і дір. Таке найкраще тримає колір.
- Кожен листок кладіть між газетними сторінками або аркушами тонкого паперу.
- Стос перекладайте картоном і ставте під прес. Підійде дошка з вантажем або стопка книжок.
- Перші кілька днів міняйте папір на сухий, щоб листя не відсиріло.
- За тиждень-два листок висохне повністю й лишиться рівним, ніби наклеєним на сторінку.
Такі листки лежать роками. І для гербарію, і для листівок, і просто на пам’ять про вогняний жовтень.
