Скільки в середньому живе доберман: тривалість життя та що її скорочує

Доберман у середньому живе 10–11 років. У британському дослідженні 2024 року очікувана тривалість життя породи становила 11,2 року — менше за середній показник чистопородних собак, 12,7 року. Головна загроза — дилатаційна кардіоміопатія; її можна виявити заздалегідь, якщо щороку обстежувати серце.

Скільки років живуть добермани за різними оцінками

Дослідження	Що з’ясували
Велика Британія, 2024	Очікувана тривалість життя добермана — 11,2 року; чистопородних собак загалом — 12,7, метисів — 12 років
Італія, 2024	Добермани жили в середньому 8 років, собаки загалом — 10 років
Швеція, 2005, страхові дані	До 10 років помирали 68% доберманів і 35% собак загалом
Довідкове значення	10–11 років

Цифри різняться, бо дослідження проводили в різних країнах і на різних собаках.

Чому серце — головна загроза для добермана

Дилатаційна кардіоміопатія послаблює серцевий м’яз і змінює роботу серця. У мюнхенському дослідженні 2010 року, що охопило 775 обстежень 412 доберманів, її виявили у 58% собак європейської вибірки. За британським опитуванням, 15% смертей доберманів були пов’язані із серцевими хворобами.

Перебіг буває різним: приблизно чверть доберманів із кардіоміопатією помирає раптово, ще половина — від застійної серцевої недостатності. У самок частіше трапляється раптова смерть, у самців — серцева недостатність. Після діагнозу добермани живуть у середньому 52 дні, тоді як собаки інших порід — близько 240 днів.

Причини хвороби здебільшого невідомі, але є дані про спадковість: вона може передаватися як аутосомно-домінантна ознака. Європейське товариство ветеринарної кардіології радить із трьох років і до кінця життя щороку обстежувати добермана на приховану кардіоміопатію — добовим Холтером і УЗД серця.

До яких інших хвороб схильні добермани

• Хвороба фон Віллебранда порушує згортання крові.
• Гіпотиреоз в одному американському дослідженні виявляли у 6,3% доберманів, а серед метисів — у 1,54%.
• Ще один ризик для породи — заворот шлунка. В одному американському дослідженні ризик у доберманів був у 5,5 раза вищий, ніж у собак загалом.
• Серед шкірних хвороб у доберманів трапляються лизальний дерматит, піодермія підборіддя, демодекоз і вітиліго.
• Компульсивний розлад в одному дослідженні виявили у 28% доберманів.

Дисплазія кульшових суглобів у доберманів трапляється рідше, ніж у собак загалом, — у 1,34% проти 3,52%. У дослідженні понад мільйона собак порода належала до 15 найменш схильних до дисплазії кульшових і ліктьових суглобів.

Коротко про породу

Добермана вивів у 1880-х роках податківець Карл Фрідріх Луїс Доберман, який утримував притулок для собак в Апольді, у Тюрингії. Спершу порода називалася тюринзьким пінчером, після смерті Добермана в 1894 році — доберман-пінчером, а 1949 року слово «пінчер» прибрали з назви. У США й Канаді вона збереглася.

Самки мають зріст 63–68 см і важать 32–35 кг. У самців — 68–72 см і 40–45 кг. У добермана довга морда, як і в деяких інших собак з довгим носом. Якщо порівнюєте великих службових собак, зверніть увагу й на кане-корсо.

У багатьох країнах купірування вух і хвоста заборонене. Від 2016 року добермани без природних вух і хвоста не можуть брати участь у виставках FCI.

Як допомогти доберману прожити довше

• Із трьох років щороку перевіряйте серце добового Холтером і за допомогою УЗД. Це стосується і собак, які почуваються добре.
• Якщо обираєте цуценя, запитайте, чи перевіряють у розпліднику серце батьків: кардіоміопатія може передаватися спадково.
• Обговорюйте з ветеринаром аналізи на гіпотиреоз. У доберманів його виявляли частіше, ніж у метисів.
• Пам’ятайте про схильність породи до завороту шлунка й обговоріть цей ризик із ветеринаром.