Як розрізнити куницю та ласку в природі
Зміст
Ласка вміщається в долоню. Доросла самиця важить менше за смартфон, а тіло буває коротшим за олівець. Куниця натомість за розміром нагадує невеликого кота, тільки довшого й тоншого. Обидві з родини куницевих, обидві хижаки, і саме тому їх так легко переплутати. Обидві обережні й швидкі, побачити їх удень — уже удача. Далі розберемо, як розрізнити куницю та ласку у природі за розміром, хвостом, слідами й місцем, де ви їх зустрінете.
Розмір видно здалеку
Ласка (Mustela nivalis) — найменший хижак України. Тіло в неї приблизно 11–26 см, а вага — від кількох десятків до двохсот з чимось грамів. Самці більші за самок, і різниця буває помітна, якщо бачиш їх поруч.
Спина в ласки брунатна, черево біле. Межа між цими кольорами рівна, наче проведена лінійкою. Хвіст короткий, без чорного кінчика. Взимку вона зазвичай лишається брунатною, хіба що трохи світлішає.
Куниця лісова (Martes martes) куди більша. Тіло приблизно 45–55 см, та ще пухнастий хвіст. Важить вона до 1,5–2 кг. Забарвлення темно-буре, а на горлі світла пляма — жовтувато-кремова й округла. Хутро довше й пухнастіше, ніж у ласки.
Хвіст — ще одна підказка. У ласки він зовсім короткий, кілька сантиметрів. У куниці довгий і пухнастий, майже половина тіла.
Найпростіший спосіб, як розрізнити куницю та ласку у природі — подивитися на розмір і хвіст. Будова тіла в обох схожа: довгий тонкий тулуб, короткі лапи. Така фігура дозволяє пролазити у вузькі нори й щілини. Але масштаб різний настільки, що сплутати їх на око важко. Просте правило: звір завбільшки з долоню — ласка. Звір завбільшки з кота, та ще й з пишним хвостом — куниця.
Куниць в Україні дві
Їх плутають і між собою. Різниця в плямі на горлі.
Куниця кам’яна (Martes foina) — її звуть білодушкою. Пляма в неї біла й роздвоєна: два язики заходять на передні лапи. Живе поряд із людьми — на горищах і в сараях. Відома тим, що гризе дроти й шланги в автомобілях. Узимку любить залізти під капот, бо там тепліше.
У лісової куниці пляма жовтувато-кремова, округла, на лапи не заходить. Живе вона в лісі, добре лазить деревами, може стрибати з гілки на гілку. Пухнастий хвіст допомагає тримати рівновагу. Ловить білок, птахів і гризунів, їсть ягоди.
Кам’яна куниця більше тримається землі й будівель. Лісова — деревна тварина, хоч і на землю спускається. Обидві мітять свою територію пахучими залозами.
Здалеку дивіться на пляму й на те, де тварина: на дереві чи на горищі. Кам’яна частіше селиться там, де є людина й тепло. Лісова уникає відкритих місць і тримається старих дерев.
Третій, з яким плутають
Горностай (Mustela erminea) схожий на ласку, тільки більший. Менший за куницю, але помітно більший за ласку. Головна відмінність — чорний кінчик хвоста. У ласки хвіст короткий і однотонний. У горностая він довший і завжди з чорним кінчиком.
Улітку горностай буруватий, майже як ласка. Узимку стає білим, і тоді його видно на снігу здалеку. Він занесений до Червоної книги України, тож побачити його — рідкісна удача.
Сліди на снігу
Обидві тварини пересуваються стрибками. На снігу чи мокрому ґрунті лишаються відбитки «двійками»: дві лапи поруч, потім проміжок, потім знову дві. Такий слід лишають і ласка, і куниця, і горностай.
Розмір відбитка показує все. У ласки слід крихітний, близько 1–1,5 см. У куниці — приблизно 3,5–5 см, і самі стрибки довші.
Якщо сніг пухкий, відбитки виходять розпливчасті. Краще дивитися на щільному насті, на багнюці або на мокрому піску. Там видно і розмір, і кількість пальців. Довгі стрибки куниці виглядають як рівний ланцюжок відбитків.
Сліди куниці частіше ведуть до дерева або до будівлі. Сліди ласки — до купи хмизу, до стогу чи до нори в землі.
Де їх шукати і коли вони виходять
Ласка блискавична. Вона постійно в русі, полює і вдень, і вночі. Через малий розмір вона швидко втрачає тепло, тому мусить їсти часто. Полює на мишей і полівок, пролазить у їхні нори. Часто стає «стовпчиком» на задніх лапах і оглядається.
Куниця переважно нічна. Вдень її побачиш рідко, хіба що в густому лісі або коли вона виховує потомство.
Ласку найлегше помітити біля купи каміння, складених дров, у високій траві на краю поля. Вона тримається землі, любить відкриті місця — поля й узлісся.
Куниця лісова — на деревах. Узимку її видають сліди між деревами. Кам’яна куниця частіше трапляється біля будівель, у селах і навіть у містах, у старих парках. Уночі її видає шурхіт на горищі.
Куниця лісова спить у дуплі, у старому гнізді білки або під корінням. Ласка майже не риє нір, їй вистачає чужих.
Ні ласка, ні куниця у сплячку не впадають. Обидві активні цілий рік. Найкращий час для пошуку слідів — зима, коли лежить сніг. Обидві добре чують і мають гострий нюх, а вночі покладаються більше на слух.
Користь, клопоти й безпека
Обидві тварини корисні. Вони ловлять гризунів, і це добре і для поля, і для городу. Мишам від них життя немає.
Клопоти бувають із куницею кам’яною. Вона може навідатися в курник. Тут порада проста: закривати птицю на ніч, затягнути вікна й щілини сіткою. Гризунів навколо сараю теж варто прибрати, бо вони приманюють хижака. На одному горищі куниця може жити довго, якщо її не турбувати.
Отруєні принади для мишей можуть нашкодити й хижакам, які з’їдять отруєного гризуна. З цим краще не жартувати.
І ще одне. Не беріть цих звірів у руки, навіть якщо здається, що вони ручні. Вони кусаються, а дикі тварини бувають переносниками хвороб. Не приманюйте куницю їжею і не намагайтеся приручити.
Якщо сумніваєтесь, хто лишив слід, сфотографуйте його з монетою або сірниковою коробкою для масштабу. На нашому сайті є визначник «Чий це слід?», він допомагає розібратися з відбитками.
