Де живе лама в природі і чим харчується та чи буває вона дикою
Зміст
Диких лам у природі немає: це свійські тварини, яких народи Анд приручили щонайменше 5,5–6 тисяч років тому. Їхнім предком був дикий гуанако. Лам тримають стадами у високогір’ї Анд, найбільше — на плато Альтиплано в Болівії й Перу, на висоті близько 3750 м. Вони їдять траву, низькі кущі й лишайники, а більшість вологи отримують із їжі.
Чи бувають дикі лами
Лама (Lama glama) відома лише як свійська тварина. Хоча її природний ареал простягається вздовж Анд, у дикій природі лам не знаходили. Аналіз ДНК підтвердив, що дикий предок лами — гуанако. Лам і альпак приручили між 4000 і 3500 роками до н. е. Молекулярний аналіз 2001 року показав, що ці тварини також схрещувалися між собою й давали плідне потомство.
Предки лам і верблюдів з’явилися в Північній Америці приблизно 40 млн років тому. Близько 3 млн років тому, після утворення Панамського перешийка, частина верблюдових перейшла до Південної Америки. Наприкінці останнього льодовикового періоду, 10–12 тисяч років тому, верблюдові в Північній Америці вимерли. Лама — родичка верблюда, тільки без горба.
Де живуть лами: Анди й Альтиплано
Лам тримають корінні народи Болівії, Перу, Аргентини, Чилі та Еквадору. Вони живуть у високогір’ї Анд, де ростуть низькі кущі й дерева, а також трави. Особливо багато лам на плато Альтиплано, середня висота якого — близько 3750 м. Це друге за величиною високогірне плато на Землі після Тибету. Більша його частина лежить у Болівії, північ — у Перу, південно-західний край — у Чилі, а частина — в Аргентині.
На Альтиплано холодно й сухо, а температура між днем і ніччю різко змінюється. Дощі переважно йдуть із грудня по березень. Решту року там сухо, прохолодно, вітряно й сонячно. Північ плато помірніша й гористіша, а південь сухіший, подекуди схожий на пустелю. На солоних озерах і солончаках Анд живуть фламінго.
Болівія посідає перше місце у світі за кількістю лам: станом на липень 2025 року там було близько 2 млн тварин, яких тримають приблизно 80 тисяч родин. Верблюдових розводять у шести департаментах: Ла-Пасі, Оруро, Потосі, Кочабамбі, Чукісаці й Тарисі. У 2007 році в Південній Америці налічували понад 7 млн лам і альпак. У США й Канаді їхніх нащадків було понад 158 тисяч лам і 100 тисяч альпак.
До високогір’я лама пристосована, зокрема, завдяки крові: у ній багато гемоглобіну, а червоні кров’яні тільця мають овальну форму.
Чим харчується лама
У горах лама скубе низькі кущі, лишайники й траву. Серед кущів — парастрефія та бакхарис, серед трав — злаки родів Munroa й Eragrostis. У сухому кліматі більшість вологи тварина отримує з їжі. У тих самих Андах сухою травою й кущами харчуються дикі шиншили.
За добу доросла лама з’їдає сухого корму, трави чи сіна, близько 1,8–2 % від своєї маси. Води вона випиває приблизно 7,5–11 л на добу. У лами три відділи шлунка, а в корови, вівці й кози — чотири. Їжа бродить у шлунку, після чого тварина відригує її й пережовує вдруге. Формально лам не відносять до справжніх жуйних.
Довга й складна товста кишка повертає організму воду, вітаміни й солі. Тому лама може обходитися меншою кількістю води, ніж інші тварини. Нижні різці зрізають траву, притискаючи її до твердої верхньої ясни, а не виривають із корінням. М’які подушечки на ногах також менше шкодять пасовищу, ніж копита худоби.
У зоопарках і на фермах основа раціону лам — пасовище й сіно. Їм також потрібна свіжа вода. У Подільському зоопарку Вінниці дорослих лам годують переважно трав’янистими рослинами, сіном, віниками листяних дерев, яблуками й морквою.
Як живе лама: стадо, плювки й малята
Лами живуть стадами чисельністю до 20 особин. Зазвичай у групі є самець і близько шести самиць із цьогорічним приплодом. Самець захищає пасовище й проганяє чужих самців, а приблизно у віці року виганяє зі стада підрослих малят. Самці з’ясовують першість у бійках: плюються, штовхаються грудьми, борються шиями й б’ють ногами.
На пасовищі лами ходять до спільних місць для туалету, однієї чи кількох куп посліду. Імовірно, так вони також позначають територію стада. Помітивши небезпеку, лама подає гучний сигнал тривоги, який то наростає, то стихає. Між собою тварини часто гудуть. Притиснуті назад вуха означають невдоволення, а підняті — цікавість або спокій.
Лами плюються переважно одна на одну, підтримуючи порядок у стаді. Правильно вихована лама рідко плюється в людину. Що сильніше тварина роздратована, то глибше у відділах шлунка вона набирає вміст для плювка. Лама, яку змалку вигодовували з пляшечки й надто пестили, може сприймати людей як інших лам і плюватися, хвицати чи боротися з ними шиєю.
Вагітність триває в середньому 350 днів. Самиця народжує одне маля — крію вагою 9–14 кг — стоячи, найчастіше між 8-ю ранку й полуднем. Уже за годину маля може стояти, ходити й смоктати. Мати не облизує новонародженого: язик лами висувається з рота не більше ніж на 13 мм, тому вона торкається маляти носом і гуде. Від матері маля відлучають у 4–6 місяців. Самиці дорослішають приблизно в рік, самці — близько трьох років.
Лама може нести в’юк масою приблизно 25–30 % від власної ваги на відстань 8–13 км. Її також використовують для охорони овець і кіз. У Північній Америці з початку 1980-х лам ставлять захищати худобу від койотів і собак. Зазвичай лами живуть 15–25 років, окремі — понад 30.
Чим лама відрізняється від альпаки, гуанако й вікуньї
| Тварина | Дика чи свійська | Від кого походить | Зріст у холці | Маса | Де живе |
|---|---|---|---|---|---|
| Лама | Свійська | Від гуанако | 1,0–1,2 м | 130–272 кг | Анди, ферми й зоопарки по світу |
| Альпака | Свійська | Від вікуньї | Близько 90 см | 45–80 кг | Анди |
| Гуанако | Дикий | Предок лами | 1,0–1,3 м | 90–140 кг | Альтиплано, Патагонія, трохи в Парагваї |
| Вікунья | Дика | Предок альпаки | 75–85 см | 35–65 кг | Високогір’я центральних Анд |
Лама приблизно вдвічі більша за альпаку. У неї довша голова й довгі вуха, загнуті досередини, наче банани. В альпаки спина трохи вигнута вгору, а шерсть тонша й шовковистіша. У природі залишилося приблизно 1,5–2 млн гуанако й близько 350 тисяч вікуній. Гуанако інколи помилково називають диким предком альпаки, хоча альпака походить від вікуньї.
Де побачити ламу в Україні
Лами живуть у зоопарках і біопарках України, де в них народжуються малята. У вересні 2025 року в Подільському зоопарку Вінниці народився самчик із коричнево-рудою спинкою та білими головою, шиєю, животом і ногами. Його можна побачити у відкритому вольєрі з дорослими ламами.
У квітні 2026 року ламеня народилося в біопарку «Синевир» у Хустському районі Закарпаття. Наступного дня воно вже стояло й бігало поруч із мамою. У Київському зоопарку живуть гуанако — дикі предки лам. У січні 2023 року там народилося дитинча Люсія. Навесні 2025 року гуанако жили у відкритому вольєрі разом із нанду, у кінці ряду копитних.
