Сови поруч із нами — як почути й не налякати

Про сову кажуть, що вона крутить головою на всі 360 градусів. Ні. Максимум — 270, три чверті кола. Але й цього досить, щоб озирнутися назад, не ворухнувши тілом.

Побачити сову вдається нечасто. Зате восени її найлегше почути: листя облетіло, вечори довгі й тихі. Сови живуть у наших парках, садах і на околицях сіл цілий рік. Вийдіть надвір після заходу сонця, зупиніться й послухайте.

Хто із сов живе поряд

Найзвичайніша сова старих парків, листяних лісів і великих садів — сова сіра (Strix aluco). У народі її часом звуть неясить. Нікуди не відлітає, роками тримається однієї ділянки. Вдень сидить непомітно в гущавині, вночі полює на мишей і дрібних птахів, гніздиться в дуплах або в старих воронячих гніздах.

Сич хатній (Athene noctua) — крихітка з коротким хвостом, круглою головою і без пір’яних «вушок». Живе в старих садах і селах: у дуплах, під дахами господарських будівель, у нішах стін. Його часто видно вдень. Сидить на стовпі чи сухій гілці, похитується, роздивляється околиці.

Сипуха (Tyto alba) має велике світле обличчя, наче в масці. В Україні вона рідкісна, занесена до Червоної книги, трапляється точково, переважно на півдні й заході. Пугач (Bubo bubo) — найбільша наша сова, розмах крил перевищує півтора метра. Теж рідкісний і під охороною. Тримається подалі від людей: старі ліси, урочища, кам’янисті урвища. Побачити його в природі — рідка удача.

Удень усі сови розраховують на маскування й сидять нерухомо. Помітити їх важко. Часто видає вороння: збуджені крики ворон, які кружляють над однією кроною, нерідко вказують, де ховається сова.

Де вухаті сови зимують гуртом

Сова вухата (Asio otus) — струнка, з довгими «вушками» з пір’їн. Саме вона взимку найлегше дає себе побачити. Восени вухаті сови збираються на спільні денні ночівлі: по кілька, а нерідко й кілька десятків птахів сидять у кронах ялин і туй у парках, на кладовищах, у садах. Удень дрімають, щільно притиснувшись до стовбура. У сутінках розлітаються поодинці над полями й луками — полювати на полівок. У мороз розпушують пір’я й перетворюються на сірі грудки, нерухомі, як шишки. Помітити їх серед гілок нелегко. Якщо поблизу є висока ялинка чи туя, загляньте взимку на її нижні яруси. Під нею на снігу часто лежать погадки й білі смужки посліду. Це головна ознака, що вгорі хтось ночує.

На скільки сова повертає голову

Звідки взявся міф про повний оберт? Коли сова стежить за вами, а потім різко повертає голову в інший бік, здається, ніби та пройшла повне коло. Насправді ні, лише ті самі 270 градусів.

Такий запас дають додаткові шийні хребці. У сов їх 14, у людини лише 7. А мозок під час різких поворотів не лишається без живлення завдяки особливій будові судин: вони влаштовані так, що не перетискаються.

Є й інша причина. Очі в сови нерухомі. Вони мають вигляд трубок і міцно закріплені в кісткових кільцях. Дивитися по боках може лише голова. Саме вона й робить усю роботу.

Політ, якого не чути

Сова вночі пролітає над головою, і чути лише тишу. По краях махових пер іде м’яка бахрома, яка гасить вихори повітря. Саме пір’я оксамитове й поглинає звук. Політ виходить майже безшумним. Особливо в сипухи.

І це не для краси. Сова полює на слух: безшумні крила дають змогу почути мишку в траві й не сполохати її заздалегідь. Перевірте самі: у безлюдному парку прислухайтеся до темних силуетів над галявиною. Часто єдиний слід прольоту сови — ледве вловимий рух повітря.

Погадка: що сова їла останні дні

Сова ковтає дрібну здобич цілком. Кістки, хутро й пір’я не перетравлюються. Згодом птах відригує щільну сіру грудочку — погадку, розміром приблизно з великий палець. Розібрати її — усе одно що прочитати меню сови за останні дні. Усередині зазвичай знаходять черепки полівок і мишівок, кістки горобців, рештки жуків. За погадками з різних місць учені з’ясовують, чим живляться сови в конкретному парку чи на конкретному полі. Зазвичай сова відригує одну-дві погадки на добу. Під улюбленим деревом за зиму накопичується чимало.

Як розібрати погадку

Знайти її нескладно: пошукайте на землі під ялинами, де ночують вухаті сови, або під старим деревом, у дуплі якого живе сіра сова. Свіжа погадка темна й щільна, стара — світла й розсипається. Розбирайте в рукавичках: змочіть грудочку водою, обережно розберіть пінцетом чи зубочисткою й подивіться, які кісточки всередині. Після роботи помийте руки.

Коли сови подають голос

Голоси — найнадійніший слід, який лишають сови. Сова сіра відгукується глибоким тягучим «у-у-у» з паузами. Восени так птахи позначають ділянки. У лютому-березні починаються шлюбні крики, і в темряві звучать справжні дуети: голос самки вищий і різкіший. Сова вухата на зимових ночівлях здебільшого мовчить, а її приглушене «ху» чути вже навесні. Сич хатній видає короткі різкі вигуки, які можна почути навіть удень.

Найкращий час для слухання — тихий безвітряний вечір, за годину-другу після заходу сонця. Узимку голоси розносяться особливо далеко: мороз і голі крони не глушать звук. Якщо крик щовечора лунає з того самого місця, найімовірніше, поблизу живе осіла сова. І не поспішайте йти, почувши голос: сова може повторити крик за кілька хвилин.

Як дивитися на сов і не зашкодити

Сови взимку живуть на межі сил. Кожне зайве турбування їм дорого коштує. Найкращий «бінокль» для сов — власні вуха. Ось кілька правил.

• Не підманюйте записами. Програвання голосів із телефону чи застосунку змушує сову тривожитися й марно відзиватися. Птах витрачає сили, а ви отримуєте фальшиву зустріч.
• Не підходьте до гнізд. Навесні не заглядайте в дупла й не піднімайтеся до гнізда навіть тоді, коли здається, що птахи відлетіли.
• Не забирайте «покинутих» совенят. Оперені пташенята влітку часто сидять на землі або на гілках, поки батьки годують їх у темряві.
• Біля зимових ночівель не зупиняйтеся надовго й не збирайтеся групами. Злякані сови зриваються зі звичних місць і в мороз марнують дорогоцінне тепло.
• Не публікуйте точні координати рідкісних сов. Сипуха й пугач і так рідкісні, а зайва увага їм лише шкодить.

Сови — тихі сусіди. Роками живуть за кілька сотень метрів і лишаються непоміченими. Але досить одного вечора почути «у-у-у» над сплячим кварталом, щоб дивитися на свій район трохи інакше.

Якщо вийшли послухати сов, лишіть ліхтарик вимкненим. Яскраве світло в очі на мить сліпить нічного мисливця. Краще освітіть землю поруч і дайте власним очам звикнути до темряви. Решту зробить слух.