Омелюхи й снігури — гості з півночі у наших дворах
Зміст
Спершу ви почуєте свист. Дзвінкий, сріблястий, наче хтось перебирає скляні намистини. Дивитеся вгору, а на горобині вже сидить зграя птахів у чубчиках. Трохи далі, на ясені, примружився червоногрудий снігур. Сидить собі спокійно, ніби його тут не стосується.
Обидва прилетіли до нас із півночі. Варто вміти їх упізнати, поки не відлетіли.
Омелюха впізнати легко
Омелюх (Bombycilla garrulus) завбільшки зі шпака, але виглядає зовсім інакше. Гладенький, наче залитий лаком, з м’яким сірувато-рожевим пір’ям і гострим чубчиком. Через око тягнеться чорна «маска», чорне й горло. Крило чорно-біле, з жовтими й білими смужками. А головна прикраса — рядок маленьких червоних цяток на кінчиках махових пер. Вони схожі на краплі червоного сургучу, звідси й англійська назва waxwing, «воскове крило».
Українська назва теж, імовірно, розповідає про птаха. Її пов’язують з омелою, яку омелюх охоче їсть. Кулясті кущики омели на тополях і липах для нього зимова комора. У містах, де омели багато, він затримується надовго.
Чому омелюхи прилітають не щозими
Гніздиться омелюх далеко, у тайзі, від Скандинавії до Сибіру. Літо проводить серед хвойних лісів, а на зиму кочує на південь. Але не за розкладом, а за врожаєм. Якщо в північних лісах уродили горобина й ялівець, до нас долітають лише окремі зграї. А якщо неврожай — летять масово. Такі зими орнітологи називають інвазійними. Трапляються вони приблизно раз на кілька років, без сталого графіка: минула могла пройти повз, а наступна почнеться раптово, просто посеред грудня.
Прилітають вони зграями, від кількох птахів до кількох десятків. У багаті на ягоди роки буває й більше. Тримаються купи, летять щільною хвилею, сідають на дерево всі разом і одразу беруться обідати. Голос у них дзвінкий, схожий на дзенькіт скляних намистин, і чути його здалеку. Через це зграю легко знайти навіть у великому парку.
Поводяться омелюхи дивно. Можуть годинами сидіти на одному дереві, а тоді раптом зникнути. Сьогодні шумлять над вашим двором, а завтра їх шукають у сусідньому місті. Можливо, тому зустріч із ними відчувається як подарунок.
Чим вони харчуються і чому п’яніють
Меню омелюха взимку майже цілком складається з ягід: горобина, калина, глід, дрібні яблука-райки і, звісно ж, омела. Птах заковтує ягоду цілком, і зграя за кілька днів обчищає чимале дерево. Тому омелюхи й тримаються міст: у парках і на вулицях ягоди висять довше, ніж у лісі. Райки та горобина залишаються на гілках усю зиму. Готовий стіл, накритий ще з осені для гостей із півночі.
Є в цій історії й дивна сторона. Ягоди, які перезимували під морозами й відтанули, починають бродити. Птах, що наївся таких «частувань», може справді сп’яніти. Орнітологи неодноразово описували омелюхів, які літають незграбно, падають або б’ються об вікна. Якщо знайдете такого птаха на землі, обережно перенесіть його в картонну коробку з отворами для повітря й лишіть у тихому місці, подалі від котів. Оклигає — випустіть. А пригощати нічим не варто: ні цукром, ні зіпсованими ягодами.
Снігур — червоногрудий мовчун
Снігур (Pyrrhula pyrrhula) завбільшки з горобця, але щільніший і кремезніший, з товстим чорним дзьобом. Самця не сплутаєш ні з ким: чорна шапочка, сіра спина, біле надхвістя й малинові груди. Самка скромніша, груди в неї сірувато-бурі, решта вбрання схожа. Обидва сидять на гілці нерухомо й підпускають ближче, ніж більшість міських птахів.
Голос у снігура зовсім не такий гучний, як в омелюха. Тихий м’який свист, ніби хтось насвистує крізь сон. У міському шумі його легко пропустити. Тому снігурів частіше помічають оком, особливо в грудні й січні, коли на гілках не лишилося листя.
Їсть снігур переважно насіння. Узимку тримається невеликими зграями, кілька птахів, рідше десяток. Часто їх видно саме на ясенах: птахи висять на гілках униз головою, витягають насіння з крилаток і виглядають у цих позах дуже кумедно. Крім ясена, він розкльовує супліддя клена й бузини. А з горобини часто вибирає насіння, викидаючи гірку м’якоть, тож після зграї сніг під деревом укритий червоними шкірками. Не оминає він і бруньок, заради яких навідується в сади. Гніздиться снігур у нас переважно в Карпатах і на Поліссі, а взимку кочує значно ширше. Тоді його бачать у парках і дворах по всій країні.
Де шукати і коли
Снігури з’являються в містах щозими, зазвичай із листопада, і тримаються до березня. Омелюхи — гості нерегулярні, але вдала зима запам’ятовується надовго. Шукати обох варто там, де є їжа:
- старі парки та сквери з горобинами;
- двори, де восени не обрізали калину й глід;
- бульвари з декоративними яблунями, бо райки тримаються на гілках до весни;
- тополі з омелою, для омелюхів це майже табличка «тут годують»;
- ясени з висячими крилатками, улюблене місце снігурів.
Озирніться і вгору. Омелюхи часто сидять на самих верхівках дерев, без бінокля їх легко пропустити. Найкращий час — ранок, перші години після сходу сонця. Спочатку слухайте: омелюхів видає дзвінкий свист, снігурів — тихий, майже пошепки. І не відкладайте прогулянку на «потім»: зграя може обчистити горобину за день і перелетіти в інший район.
Що можемо зробити ми
Цим птахам не потрібна годівниця в звичному розумінні. Їм потрібні ягоди. І допомогти тут простіше, ніж здається:
- не обрізайте восени ягідні кущі й не зривайте яблука з гілок, саме вони прогодують зграї в січні;
- садіть у дворі чи на дачі горобину, калину, глід, бузину, через кілька років вони віддячать вам зграями;
- не пригощайте птахів перебродилими чи зіпсованими ягодами;
- якщо снігури заглядають у годівницю, насіння соняшнику їм підійде; омелюхів годівниця мало цікавить (що ще можна класти, а що ні, — у нашому «Меню годівнички»);
- не відлякуйте зграї: у мороз кожен зайвий зліт коштує птахам дорого.
Як знімати, щоб не налякати
Зимові зграї гарно виходять на фото. А от налякати їх легко. Тримайте дистанцію, користуйтеся довгофокусною оптикою, рухайтеся плавно, без різких кроків. Не підманюйте птахів звуком і не ламайте гілки «для кадру». Краще знайдіть дерево, де зграя годується сама, станьте неподалік і дочекайтеся, поки птахи звикнуть до вашої присутності. Спокійний кадр із птахом, який вас не помічає, завжди кращий за знімок сполоханої зграї.
Омелюхи цієї зими можуть не прилетіти зовсім. А можуть раптом обсипати дзвоном цілий квартал. Снігури ж майже напевно з’являться, щойно ляже сніг. Тому не беріть восени секатор до горобини. Лишіть ягоди на гілках, буде кому пригоститися.
