Де ростуть ананаси в природі і як їх вирощують: на плантаціях та вдома
Зміст
Ананас (Ananas comosus) — не дерево й не пальма, а трав’яниста рослина з родини бромелієвих, заввишки до 1–1,5 м. Походить він із півдня Бразилії та Парагваю, з басейну річок Парана й Парагвай. Тепер ананаси вирощують у тропіках по всьому світу, найбільше — у Коста-Риці, на Філіппінах та в Індонезії; в Україні їх можна виростити в горщику, але на плід доведеться чекати кілька років.
Де ананас росте в природі
Дикі родичі ананаса досі ростуть між півднем Бразилії та Парагваєм, у басейні річок Парана й Парагвай. Вважають, що предком культурного ананаса був дикий різновид із дрібними плодами та колючим листям. Індіанці поширили культуру по Південній Америці, а згодом вона дійшла до Центральної Америки, Мексики й Вест-Індії.
У роді Ананас є два види: ананас посівний і несправжній ананас (Ananas macrodontes). Останній росте в підліску напівлистопадних і тропічних лісів Бразилії, Болівії, Парагваю, Еквадору та півночі Аргентини. Його супліддя їстівне, але дрібніше й гірше на смак, ніж у культурного ананаса; зазвичай у ньому є дрібне насіння. Ця рослина витримує легкі приморозки.
«Лисячий ананас» (Ananas ananassoides) — дикий родич заввишки до метра, з вузьким листям і фіолетовими квітками. Він росте в Бразилії, Парагваї та Аргентині. Культурний ананас здичавів також у Коста-Риці, Гватемалі, Гондурасі й на Тринідаді, але плоди таких рослин майже неїстівні.
У дикій природі ананас запилюють переважно колібрі, які живуть лише в Америках; деякі дикі ананаси вночі відвідують і кажани. Супліддя може утворитися без запилення, тому в магазинних ананасах насіння немає або залишаються лише його сліди. Запилені квітки дають дрібне тверде насіння, яке погіршує якість плоду. Через це на Гаваях, де ананаси вирощували й консервували у промислових масштабах, ввезення колібрі заборонене.
Як ананас розійшовся світом
Найдавніші археологічні сліди використання ананаса знайшли в Перу й датують 1200–800 роками до н. е.; у Мексиці його вирощували майя й ацтеки у 200 році до н. е. — 700 році н. е. Наприкінці XV століття ананас був основною їжею корінних народів Центральної та Південної Америки. Христофор Колумб побачив його на Гваделупі 4 листопада 1493 року, а 1502 року — у Панамі; він назвав плід piña de Indes, тобто «сосна індіанців».
Португальці завезли ананас із Бразилії до Індії до 1550 року, а іспанці привезли сорт «Ред Спеніш» на Філіппіни, де з ананасового листя щонайменше з XVII століття ткали тканину піня.
У Європі ананаси спершу вирощували в теплицях, і через їхню дорожнечу плід став знаком багатства; його виставляли на прийомах і використовували знову, поки він не починав гнити.
Найважливішим промисловим сортом став «Смуз Каєнн», а 1996 року на ринок вийшов сорт MD-2, особливо вдалий для плантацій Коста-Рики. Гавайське промислове виробництво, що почалося наприкінці XIX століття, занепадало з 1970-х, і до 2013 року на Оаху вирощували близько 0,1 % світового врожаю.
Як росте ананас
У ананаса коротке товсте стебло, навколо якого утворюється розетка щонайменше з 30 жорстких воскових листків завдовжки 30–100 см. Листки мають гострі колючки по краю, хоча в сорту «Смуз Каєнн» вони гладенькі. Доросла рослина в середньому сягає 1–1,5 м заввишки й 0,9–1,2 м завширшки.
Після 12–20 місяців росту стебло видовжується в суцвіття з понад 100 дрібних фіолетових або червоних квіток, зазвичай до 200. Вони розміщені по спіралі й розкриваються поступово, знизу вгору. Із кожної квітки утворюється ягода, а потім ягоди зростаються в одне супліддя — те, що ми називаємо плодом ананаса. Його середину пронизує волокниста серцевина, а на верхівці росте пучок коротких жорстких листків, який називають чубчиком.
Зазвичай на стеблі утворюється одне супліддя. Зрідка рослина дає дві-три головки, а рекордно — до 12, зрослих разом. Лусочки на шкірці часто складаються у дві спіралі: вісім в один бік і тринадцять в інший. Це числа з ряду Фібоначчі.
Після першого плоду в пазухах листків з’являються пагони. Ті, що ростуть біля основи плоду, називають слипами; від основи рослини відростають саккери, а підземні пагони, які з’являються пізніше, називають ратунами. Їх відривають для розсади або залишають для наступного врожаю.
Ананас використовує CAM-фотосинтез: уночі поглинає вуглекислий газ і запасає його у вигляді малату, а вдень використовує запас. Зірваний ананас уже не дозріває: він не стане стиглішим, ніж був у момент збирання.
Де вирощують ананаси зараз
Ананасові плантації розташовані переважно в тропіках і поблизу них, приблизно між 30° північної та 25° південної широти. Поза цією смугою рослину вирощують у теплицях.
| Країна або регіон | Урожай 2024 року, млн т |
|---|---|
| Коста-Рика | 3,1 |
| Філіппіни | 2,9 |
| Індонезія | 2,7 |
| Бразилія | 2,2 |
| Китай | 2,1 |
| Світ разом | 29,4 |
Далі в рейтингу йдуть Індія, Нігерія, Мексика й Таїланд. У 2025 році світовий експорт свіжих ананасів зріс на 3,7 %, до 3,7 млн т; найбільше експортує Коста-Рика, а Філіппіни посідають друге місце — близько 810 тис. т.
Як ананаси вирощують на плантаціях
Ананас розмножують верхівками плодів і пагонами, а також іноді старими стеблами, що вже дали плід. Насіння використовують переважно селекціонери. Рослини з верхівок і пагонів плодоносять через 15–22 місяці.
Верхівки садять на глибину близько 5 см, бічні пагони — на 9–10 см. Рослини зазвичай висаджують подвійними рядами: залишають 25–30 см між сусідніми рослинами, 60 см між рядами в парі та прохід 0,9–1,8 м між парами рядів. На гектарі росте від 33 800 до 42 700 рослин. Надмірна густота може збільшити врожайність, але плоди виходять дрібнішими й видовженими.
Ананас має неглибоке коріння і не переносить застою води. Під час посухи його поливають, але не більше ніж 2,5 см води двічі на місяць. Ґрунт на великих плантаціях вкривають чорною плівкою або папером: це стримує бур’яни, допомагає зберігати тепло в прохолодну погоду й зменшує випаровування вологи.
Тривалий холод сповільнює ріст і дозрівання, а плоди робить кислішими; короткий час рослина може витримати прохолодні ночі. Висота над рівнем моря також впливає на смак: на Гаваях «Смуз Каєнн» вирощують від рівня моря до 600 м, а вище плоди стають надто кислими.
Щоб рослини на полі зацвіли одночасно, їх обробляють речовинами, що виділяють етилен. Ще 1874 року на Азорських островах помітили, що ананаси після задимлення зацвітають приблизно за шість тижнів. Пізніше для цього використовували стиснений ацетилен або розчин карбіду кальцію, який виділяє ацетилен; нині поля обприскують препаратами на основі етефону. Синхронне цвітіння дає змогу планувати збирання врожаю.
Від цвітіння до збирання минає кілька місяців: у сорту «Ред Спеніш» — 150 днів, в австралійського «Ріплі Квін» — 22 тижні. Ананаси зрізають ще зеленими, за тиждень до того, як плід почне жовтіти. Приблизно за тиждень до збирання етефон можуть розпилювати й для того, щоб шкірка рівномірно стала золотисто-жовтою.
Після першого врожаю на рослині залишають два прикореневі пагони: вони дадуть плоди через 15–18 місяців. Можливі другий і третій урожай, після чого поле розчищають, щоб не накопичувалися шкідники й хвороби. Для зберігання ананасам підходять 7–8 °C і вологість 80–90 %; за таких умов вони зберігаються до 4–6 тижнів. За температури 4 °C і нижче плоди дістають холодові пошкодження й псуються.
Як виростити ананас із верхівки вдома
Ананас можна вирощувати як кімнатну рослину, але до плодоношення він доростає лише за кілька років. Для посадки потрібна свіжа верхівка без ознак гниття.
- Виберіть ананас зі свіжим на вигляд пучком листків.
- Зріжте верхівку приблизно на 2,5 см нижче листя. Обріжте м’якуш, залишивши тверду волокнисту серцевину, і зніміть кілька нижніх листків. Під ними будуть горбики — зачатки коренів; іноді на верхівці вже є корінці.
- Підсушіть зріз кілька днів. Це допоможе серцевині не загнити після посадки.
- Встроміть верхівку в перліт, вермикуліт, крупний пісок або ґрунт, змішаний із піском, до основи листків. Полийте й тримайте субстрат вологим, але не мокрим, у яскравому розсіяному світлі. Корені можуть з’явитися за 6–8 тижнів або за 2–3 місяці. Щоб волога менше випаровувалася, горщик можна поставити в нещільно зав’язаний поліетиленовий пакет.
- Перевірте, чи верхівка вкоренилася: обережно потягніть її — укорінена рослина чинитиме опір. Якщо коренів ще немає, поверніть її в субстрат і зачекайте; якщо основа почала гнити, почніть спочатку з новою верхівкою й свіжим ґрунтом.
- Пересадіть укорінену рослину в легку пухку суміш із хорошим дренажем. Підійде, наприклад, горщик діаметром 15 см. Перші 2–3 тижні тримайте ананас у яскравому розсіяному світлі, потім поставте на сонячне вікно. Йому потрібно щонайменше 6 годин яскравого світла на день і температура вночі вище +18 °C.
- Тримайте ґрунт злегка вологим, але не мокрим, і не залишайте воду в піддоні. Ананасу, як і кактусам, найбільше шкодить застій води в горщику. Навесні й улітку підживлюйте рослину розведеним добривом раз-двічі на місяць або рідким комплексним добривом половинної концентрації раз на 2–4 тижні; восени й узимку підживлення зазвичай не потрібне.
- Наприкінці травня, коли ночі стабільно тепліші за +10 °C, ананас можна винести надвір у світле місце. До перших осінніх приморозків поверніть його в дім.
Зацвісти може лише доросла рослина, щонайменше з 25 нормальними листками; вдома на це можуть піти кілька років. Щоб підштовхнути цвітіння, між поливами можна класти горщик на бік або поставити рослину в пакет зі стиглим яблуком: яблуко виділяє етилен, який запускає цвітіння. Так роблять кілька місяців, кілька разів змінюючи яблуко. На підвіконні виростає невеликий плід: для повноцінного ананаса рослині треба розростися приблизно до 1,8 м заввишки й завширшки. Після цвітіння рослина поступово відмирає, але зазвичай перед цим дає молоді пагони біля основи, з яких можна виростити нові рослини.
Типові помилки під час вирощування:
- Надмірний полив і вода в піддоні: корені та основа верхівки можуть загнити.
- Посадка без підсушування зрізу: волога серцевина частіше загниває.
- Темне місце: ананасові потрібно щонайменше 6 годин яскравого світла на день.
- Холодні ночі: якщо температура опускається нижче +18 °C, рослині бракує тепла.
- Очікування швидкого цвітіння: ананас зацвітає лише дорослим, коли виростить щонайменше 25 нормальних листків.
