Комахи, схожі на бджіл: хто це насправді

Чимало «бджіл», які ви бачите на квітах, — насправді мухи. Погляньте на смугасте тільце, що зависло над ромашкою: у нього одна пара крил і великі очі майже на всю голову. Бджола так не вміє. Комахи, схожі на бджіл, трапляються чи не на кожній клумбі, і більшість із них не жалить.

Навіщо їм цей маскарад? Причина проста. Птахи добре запам’ятовують смугасте черевце. За таким візерунком стоїть жало, а жало болить. Один раз скуштувавши, птах більше не чіпає схожих на бджіл комах. Тому нешкідливим мухам і метеликам вигідно виглядати так само.

Це називають мімікрією, тобто наслідуванням. Ніхто нікого не вчив. Просто ті, хто був схожий на жалючих родичів, рідше потрапляли в дзьоб і частіше лишали потомство. Так смугастий візерунок з’явився в комах, які між собою зовсім не родичі.

Схожість буває різною. Одні комахи копіюють бджолу, інші осу, треті шершня. Кожен вид ніби підлаштовується під того, кого місцеві птахи вже навчилися обходити.

І все ж вона неповна. Придивишся уважніше — і видно зовсім іншу істоту. Але птахам вистачає й поверхової схожості.

Найбільше таких комах на квітах, до яких легко дістатися: на ромашках, на кульбабах, на парасолькових. Там вони годуються й просто гріються на сонці.

Дзюрчалки, які вдають бджолу

Найчастіше за бджолу приймають дзюрчалку. Це муха. Сидить на квітці смугаста й волохата, зовсім як медоносна, тільки дрібніша. А потім злітає й зависає в повітрі. Висить на одному місці, ледь погойдується, раптом зривається вбік. Так уміють небагато комах.

Зависання — їхня візитівка. Дзюрчалку видно здалеку саме за цим: вона ніби стоїть у повітрі, а крила працюють так швидко, що їх не розгледіти.

Один із найзвичніших видів — Eristalis tenax. Схожа на медоносну бджолу до повної плутанини. Жала в неї немає, тож вкусити вона не може взагалі.

Личинки багатьох дзюрчалок їдять попелицю. Ту саму, що обліплює молоді пагони й троянди. Для саду це помічники.

Дзюрчалки не носять пилок грудочками на лапках. Вони сідають на квітку просто поїсти, а пилок чіпляється до тіла сам.

Видів дзюрчалок багато, і малюнок у них різний. Одні смугасті, як бджола, інші чорні з жовтими плямами, як оса. Є й такі, що схожі на джмеля: товсті, волохаті. Але всі вони мухи, і всі не жалять.

Метелики, схожі на джмеля й осу

Серед комах, схожих на бджіл, трапляються й метелики. Дві групи варті уваги.

Бражник-джмелевидка

Це метелик, але літає вдень. Крила прозорі, з темною облямівкою, тільце пухнасте. Зависає над квіткою, як джміль, і п’є нектар довгим хоботком. Здалеку його легко прийняти за джмеля. Не жалить.

Бражники взагалі літають швидко й упевнено, як маленькі пташки. Джмелевидка серед них найбільше схожа на джмеля, тому її так і назвали. Побачити її можна на луках і в садах, де цвіте щось запашне.

Склівки

Ще одна група метеликів — склівки. Вузькі прозорі крила, жовто-чорне тіло, тонка талія. Тополева склівка схожа на шершня настільки, що її часто лякаються.

Дарма. Жала в неї немає. Личинки склівок живуть у деревині й стеблах, тому дорослих метеликів видно біля старих дерев. Деякі види вважають шкідниками смородини.

Відрізнити метелика від бджоли неважко. У більшості метеликів крила вкриті дрібними лусочками. У склівок і джмелевидок вони прозорі, тож дивитися треба на інше: жала в метеликів немає, а хоботок згорнутий у спіраль.

Справжні бджоли й оси

Джмелі — справжні бджоли, родичі медоносної. Великі, пухнасті, гудуть басом. Жалять рідко, тільки якщо їх притиснути. Гнізда будують у землі, у старих норах, іноді в щілинах будівель. Тривожити їх не варто.

Бджоли-одиначки живуть не роями. Андрени копають нірки в землі. Осмії заселяються в порожні стебла й щілини. Бджоли-листорізи вирізають з листя кружечки й вистилають ними гніздо. Виглядають вони інакше за медоносну: інший розмір, інший малюнок, часто рудувате або чорне тіло. Але це теж бджоли, і запилюють вони чимало.

Агресивними їх не назвеш. Вулика, який треба охороняти, у них немає. Жалять украй рідко, хіба що ви випадково притиснете комаху долонею.

Оси майже голі, без пуху. Яскраво-жовті з чорним, з тонкою талією. Жалять скільки завгодно разів: жало не застрягає в шкірі. Медоносна бджола так не може: ужаливши людину чи тварину, вона гине, бо жало застрягає в шкірі.

Першими на людину оси не кидаються. Полюють на гусінь і мух, годують ними потомство. Дорослі самі харчуються солодким: нектаром, соком ягід, цукром зі столу.

Як відрізнити муху від бджоли

Кілька простих ознак, які видно здалеку.

• Крила. У мух одна пара. У бджіл і ос — дві.
• Очі. У мух великі, займають майже всю голову. У бджіл менші.
• Вусики. У мух короткі. У бджіл довші й колінчасті, згинаються посередині.
• Політ. Мухи зависають на місці й різко змінюють напрямок. Бджоли літають пряміше.
• Пилок. На задніх лапках бджоли часто видно грудочки пилку. У мух такого немає.

Ще одна дрібниця. Бджоли й джмелі виглядають пухнастими, бо вкриті густими волосками, до яких чіпляється пилок. Мухи виглядають гладенькими, навіть коли смугасті.

Найнадійніша ознака — крила. Якщо комаха довго висить у повітрі на одному місці, найчастіше це муха.

Що робити, якщо сіло поруч

Дзюрчалки, бражники, склівки безпечні. Можна спокійно дивитися, як вони годуються.

Бджоли й оси жалять, якщо їх притиснути або махати руками. Ловити їх не треба, гладити теж. Найкраще відійти на крок-два й не робити різких рухів.

Улітку, коли їсте щось солодке надворі, оси можуть підлетіти до столу. Прикрийте напої, не лишайте недоїдків. Так менше шансів, що хтось залізе в склянку.

І не вбивайте комах, схожих на бджіл. Майже всі вони або запилювачі, або винищувачі попелиці. Навіть оси приносять користь: вигодовують потомство гусінню.

Не треба ловити їх у банку, щоб роздивитися. Досить кількох секунд спостереження здалеку. Побачили смугасте — гляньте на крила й очі. Якщо пара крил одна, перед вами муха.